ГЛАВА 11

– Все ж таки я не розумію, чому кров дракона не спалила ваші закляття за кілька годин?

Мадірісса привела мене до виділеної кімнати, показала як користуватися купальнею (спільною з Лукасом, на жаль), і все ще не могла заспокоїтися.

Я вкотре лише знизала плечима. Як пояснити те, чого сама не розумію?

– Чи це якесь особливе позеленіння?

От цікава! Чи сама хоче на комусь випробувати?

– Якщо тільки є щось особливе у замовленій папороті, то – так.

– Замовленій на повню? – Зі знанням справи запитала економка.

Я кивнула.

Так, магії мене позбавили, статусу та законного місця теж, вчити чарівництву – ніколи не вчили. Але безліч заборон лише підбурювали інтерес. Я потайки пробиралася в бібліотеку вночі, вивчала фоліанти і, коли тітонька втрачала пильність, йшла до саду. Так я навчилася розрізняти трави, розуміти їхню силу та властивості, а також користуватися слабенькими примовами. З якими впорається і проста людина.

А зараз, після повернення сил, поспішала надолужити втрачене, втілювала почерпнуті знання на практиці. Чи то легке прокляття кину, то випробую чари метаморфоз, то спробую контролювати полум'я… І все Лукасу доводиться бути в ролі піддослідного.

– Нічого не розумію, – задумливо постукала мізинцем підборіддя жінка. – Як простенька примова могла мати такий тривалий ефект?

– Звідки мені це знати?

– Ну як же? – сплеснула руками вона. – Хто ж тоді мусить знати, якщо не відьма, що начитувала?

Хіба що відьма зовсім не володіє власними силами і не знайома з тонкощами магії як такої. Що мені теорія? Так, кілька книжок, що крадькома прочитала під покровом ночі. Як уривки знань можуть допомогти у контролі сили?

Тітонька з раннього дитинства готувала мене в жриці до богині. Тому виховання було суворим, магія під забороною, ще дякую, що фамільяра не позбавили. Адже вони допомагають контролювати потоки сили, поки господар не подорослішає, навчившись стримувати спонтанні викиди. Тільки ось у Буки було особливе завдання. Агафтія наказала йому блокувати мої чари, не давати їм вирватися. Кажан слухняно погодився, так і не видавши договір, що став початком нашої дружби.

Бука продовжував контролювати мою силу, щоб ненавмисний викид не завдав нікому шкоди. Я ж обіцяла не магічити без його відома, бути обережною, поки не досягну зрілого віку для підпорядкування потоків.

Непогано відчувати власну магію стала лише на шістнадцяту зиму від народження. З того часу Бука нишком навчав мене основ магії. Тим інстинктивним знанням, що отримує кожен фамільяр у момент набуття господаря.

Для всіх я залишалася тихою, непомітною дівчинкою, поганою вівцею, чиє заклання послужить на користь ковену. Нагодує його силою та надасть повагу серед інших чарівників.

Присвятити життя богині почесно. Молитися, приймати підношення Всеблагій, вислуховувати прохання про милість і навіть, якщо знадобиться, пожертвувати силою, віддавши богині шматочок власної душі. Але це необхідно робити з відкритим серцем і за власним бажанням. Інакше служіння перетворюється на ходіння по муках.

Після чотирьох повних місяців в цей самий час я зробила фатальну дурість. Пішла на поклик кохання. Або плоті? Тепер уже й сама до ладу не знаю відповіді. І втратила все. Магію, якою ледь вчилася керувати, коханого, який таким не був, і єдиного справжнього друга.

Про останнє шкодувала найсильніше.

Навіть зникнувши, Бука примудрився підтримувати мене. Саме його знання, якими кажан встиг поділитися, і жага свободи допомогли мені перечекати, терпіти всі страждання і не впасти духом.

Незважаючи, певною мірою, на зрадництво обов'язку, зараз богиня мене вподобала. І магія бід не викликала, слухалася частково непогано, варто було особливо чогось побажати… Найкраще виходили дрібні каверзи. Хоч як не крути, а шкідливість у відьом у крові.

Особливо сильно на успіх я теж не сподівалася. Бука був поруч, завжди готовий прийти на допомогу у разі чого, забрати надлишки магії, направити їх у безпечне річище. Але зараз кажан зник. Про його загибель я й думати не хотіла. Занадто боляче виявилося навіть припустити цю думку. Невже, якби з ним сталося щось погане, я нічого не відчула б?

– Значить, я неправильна відьма, – тихо зізналася, помітивши, що Мадірісса все ще продовжує чекати на відповідь.

– Дурниця! – рішуче блиснула очима вона. – Не буває неправильних відьом!

Цей її обурений тон, щирість запалу підкуповували. Я зацікавлено подалася вперед. В альманському ковені не віталася рівність. Тих, хто сильніший, – шанували, слабких – використовували і всіляко принижували.

– Бідолашна дівчинка, – пробурмотіла жінка у власний кулак. Знову сміх за кашлем ховає?

– Що?

– Тобі не почулося: всі відьми унікальні, – кивнула Мадірісса, помітивши, що тепер її слухають як ніколи серйозно. – У кожної своя, особлива сила, що розпускається, як бутон, тільки в строк. Вона розкриває відьму, виявляє її світові у всій красі, втім, як і володарка сили свою магію. Тільки гармонія зв'язку допомагає повністю зрозуміти і прийняти внутрішню суть і контролювати чаклунство.