Розділ 46. Зла риба

Спекотно! Рука заніміла. Стоп! Це не поранена рука.

Леон розплющив очі й подивився на сплячу Елі. Дівчисько обхопило його праву руку й солодко посапувало, використавши його передпліччя як подушку.

Чим вона займалася, якщо ще спить? Коні на місці. Вогонь тліє. Зрозуміло. Бинти сушаться. Не пам'ятаю. Вона їх уночі прала? Навіжена. Я що, учора вирубився після перев'язки? Гаразд. Табір у порядку. Решта неважлива. Хай спить.

Не встиг він обдумати ситуацію, як дівчисько заворушилося й розплющило очі.

Він уже прокинувся! Я проспала! Треба робити сніданок! Перевірити рибу!

Раніше треба було лягати спати, а не витріщатися на нього пів ночі.

Я не витріщалася, темно було.

— Леоне. Як ти? Як рука? Я зараз за рибою. Будемо снідати.

— Може, спочатку прокинешся, потім за рибою? Нормально. Роги й хвіст не виросли. Ниє.

— Я прокинулася. Пізно лягла.

Елі сіла й потерла червоні очі.

— Чому? Щось сталося?

— Ти горів. Мені було страшно. Я стежила.

— За чим стежила? Щоб у ліс не втік?

— Дурний! Тільки й можеш насміхатися з мене.

Зовсім не цінує мою турботу!

Або піклується про тебе, дурну.

Дівчисько відкинуло ковдру й з надутим виглядом підвелося.

— Я переживала.

— Зрозуміло. Я живий. Бачиш? Не перетворився.

Леон помацав голову й розвів руки в сторони.

— Піду. Рибу перевірю.

Елі начепила пояс, перев'язь, прилаштувала сагайдак і підхопила арбалет.

Дметься, але однаково пішла за здобиччю. Отже, про відповідальність не забуває.

Леон усміхнувся в спину дівчиськові.

Чому він такий вередливий? Не цінує? Я ж стараюся?

Може, цінує, просто не показує. Ти ж знаєш, який він.

Знаю. Вередливий і грубий.

Авжеж, а ще злий, жадібний і скоро перетвориться на монстра. Саме час сідлати Руду й тікати.

Дурепо! Що за нісенітниці в тебе в голові?

У мене?

Відчепися. Ми прийшли.

Елі обережно зазирнула в яму.

Знову одна! Подружки попливли?

Або ховаються, щоб напасти…

На кого?

Не знаю…

Не лякай мене! Ми ж на березі. Злі риби не виходять на берег. Так Леон казав.

Дівчисько кілька хвилин поспостерігало за рибиною. Та майже не рухалася. Незабаром Елі почала розрізняти, як у риби рухаються плавці й де в неї голова.

Значить це не колода а риба просто не рухається.

Це добре. Влучити буде легше.

Леон сказав стріляти в спину або в голову.

Так.

Елі відійшла від ями й зарядила арбалет. Потім навела арбалет на яму й підійшла до краю з боку берега. Тінь дівчиська опустилася у воду.

Незручна позиція. Риба далеко.

Несподівано рибина поворухнулася. Елі ледве не вистрілила, але стрималася.

Вона хоче попливти?

Ні. Дивися, вона пливе до нас.

Чому?

Тінь. Вона запливає в твою тінь.

Їй що, спекотно? Вона ж у воді.

Неважливо.

Коли зупиниться, стріляй. Якраз зручно буде влучити.

Дівчисько витримало паузу. Дочекалося, поки рибина завмре.

Тенз. Сплюх.

Влучила?

Вода в ямі закипіла, підняла мул і стала каламутною.

Не знаю, не видно. Треба зачекати.

Елі опустила арбалет. Руки тремтіли.

Якщо попливе. Лишимося без сніданку.

Чекаємо.

Вода в ямі заспокоїлася. Каламуть почало зносити слабкою течією вбік.

Треба взяти палицю, поки каламуть осідає.

Зачекай. Ми не знаємо. Влучили чи ні.

Гаразд.

Елі озирнулася на табір. Леон сидів біля вогню й чимось займався.

Нічого не видно. Вода каламутна.

Дівчисько повернулося до спостереження за ямою під корягою.

Ні, щось є, здається. Дивися уважніше.

Що це? Хвіст? Значить влучила?..

Елі поклала арбалет і взялася за палицю. Спробувала витягти рибину, але звичайна палиця виявилася марною.

Доведеться лізти у воду…

В одязі?

Дурепо! Потім ходитимеш мокра, захворієш і…

Та зрозуміла я.

Елі озирнулася на табір.

Він не дивиться. Я його не бачу. Може ліг відпочити?

Та яка різниця. Головне рибу дістати, поки течія не потягнула.

А якщо глибоко?

Палиця є, поміряй.

Елі поміряла глибину. Вийшло приблизно до грудей.

Палицю з собою візьми для опори.

Може Леона покликати?

Дивися сама. Він дістане. Потім чим хвалитимешся?

Ні! Це моя здобич.

Дівчисько ще раз озирнулося на табір. Потім швидко роздяглося, схопило палицю й увійшло у воду.

Іди обережно, не каламуть воду. Головне підчепити, а далі витягнемо.

Та знаю! Не командуй.

Чим ближче дівчисько підбиралося до рибини, тим більше вражалося її розмірами.

Нам точно треба було таку велику вбивати?

У нас що, вибір був?

Ні. А якщо її подружки приплинуть.

А ти не гальмуй. Бачиш болт, хапай за нього і назад на берег.

Дівчисько однією рукою тримало палицю як опору, а другою потягнулося до рибини.

Здається я зараз впаду.

Тримайся за палицю! Ще трохи і тягни.

Нарешті Елі вхопилася за болт і потягнула рибину на себе.

Відходь до берега. Тримай на відстані, не тягни близько до себе.

Вона ж мертва.

А раптом прикидається? Треба бути напоготові.

Лякаєш мене!