Розділ 43. На господарстві

Я не можу йти далеко. Раптом він покличе а я не почую.

Він спить.

Раптом прокинеться?

Думаєш?

Не знаю…

Елі витягла арбалет із чохла й зарядила.

Нам треба щось невелике. Леон казав не полювати на тих, кого з'їсти не зможемо.

Так.

Спочатку пройдемося по лісу, навколо галявини.

Так. Тільки щоб його видно було. Як незвично одній бути в лісі! Навіть трохи страшно!

Не бійся. У нас арбалет.

Пташки співають…

Вони маленькі, їх навіть не видно.

Може вдень усі ховаються?

Не знаю, треба шукати.

Елі йшла самісінькою кромкою лісу, щоб не втрачати Леона з очей.

Він спить…

Думай про полювання! Прокинеться, а їсти нічого.

У мене є коржики.

Дурепо. Він здоровий, поранений воїн. Йому м'ясо треба, а не коржики.

Ліс порожній. Зовсім тиша. Ми вже всю галявину обійшли. Попереду річка.

Може рибу знайдемо як Леон?

Ходімо, подивимося.

Вийшовши з лісу до річки, дівчисько сполохало кількох качок у очереті. Птахи не злетіли, а почали відпливати до середини річки.

Здобич!

Елі підняла арбалет, прицілилася. Тенз. Болт пролетів над водою й увігнався в птицю. Качка сіпнулася й завмерла. Течія річки повільно потягнула птицю.

Дурепо! Зраділа! А як діставати? Я плавати не вмію. А ще там злі риби.

Придивися! Птицю тягне на мілину біля табору. Саме час бігти за нею.

Елі не стала перезаряджати арбалет, одразу побігла на галявину.

Треба якусь палицю якщо там глибоко!

Нема часу! Попливе, поки зріжеш! Біжи й скидай чоботи.

Качка пливла за течією, а берегом її випереджало дівчисько. Елі на ходу кинула арбалет, скинула куртку, чоботи, а потім стягнула й штани.

А якщо він побачить?

Птиця важливіша! А штани мочити не можна. Він однаково спить.

А якщо прокинеться?

Ну подивиться на тебе і що? Головне їжа! Не відволікайся!

Дівчисько забігло у воду й пішло до середини річки. Вода спочатку піднялася до колін, потім вище. Коли Елі довелося задерти сорочку, щоб зайти далі, птиця опинилася в межах досяжності.

Ура! Ми зробили це!

Елі однією рукою тримала сорочку, а другою вхопила птицю й повернула до берега.

Вода приємна. Одразу перестало бути спекотно.

Кидай сорочку і птицю на берег. Покупайся нормально. Потім займешся вогнем і птицею.

Ні. Спочатку їжа потім скупаюся.

Елі вийшла на берег, кинула птицю на траву й пішла своїми слідами. Знайшла й надягла штани, потім перев'язь. Чоботи й куртку надягати не стала.

Леон казав завжди бути напоготові!

Так. Але я його не покину! Значить і тікати не треба. Навіщо мені куртка й чоботи? Головне зараз арбалет підберу.

Так. Тільки не заряджай! Тримай поруч, на випадок, якщо знадобиться.

Дійшовши до арбалета, дівчисько підняло зброю й пішло до табору.

Спить. Дихає рівно. Це добре.

Елі, намагаючись не шуміти, поклала речі й узяла казанок.

Спочатку обробити птицю. Скласти в казанок. Потім займуся вогнем.

Так. Бульйон йому піде на користь.

Елі подивилася на сплячого Леона й попрямувала до річки.

Тінь тримається. Рука не кровить. Треба з птиці зняти шкіру. Скубти довго.

Так. Раптом прокинеться. Нам ще вогонь треба розпалити.

Елі витягла з птиці болт, обтерла його об траву й сховала в сагайдак. Потім зняла з птиці шкіру, порубала м'ясо й склала в казанок. Набрала в нього води й віднесла до місця стоянки.

Я коней не спутала!

Елі озирнулася: Руда й Армак мирно паслися на галявині.

Вони не тікають. Потім зроблю. З Рудою ще треба сідло зняти.

Так. Пізніше. Спочатку вогонь. Копаємо ямку. Збираємо гілки й робимо рогачі для казанка.

Знаю! Не командуй.

Закінчивши з приготуваннями, Елі розпалила вогонь. Дала гілкам трохи прогоріти, після чого повісила казанок.

Впоралися. Він ще спить.

Хай спить. Однаково м'ясо ще не зварилося.

Можна зайнятися кіньми й стежити, щоб бульйон не втік.

Так, і піну треба зняти.

Угу.

Наступні півгодини дівчисько займалося кіньми. Спутати їх було нескладно, але Елі треба було ще розсідлати Руду.

— Армак, там річка. Якщо хочеш пити, іди, але не тікай.

Елі вказала на річку. Армак пирхнув і продовжив щипати траву.

— Як знаєш, Чорний демон. Ти такий самий шкідливий, як твій господар.

Дівчисько повернулося до кобили.

— Руда, ходімо ближче до вогню, зараз зніму з тебе суми.

Кобила подивилася на Елі, махнула хвостом і залишилася стояти.

— Теж вередуєш?

Дівчисько взялося за вуздечку й повело кобилу.

Із сумами Елі якось упоралась, а от сідло…

Як згадаю, як тоді з ним воювала. Аж моторошно стає.

Знімати не ставити. Розстебни підпруги й стягни на землю.

Точно.

На той час, коли дівчисько здолало сідло, над галявиною пролунало шипіння.

А… Бульйон тікає!

Елі кинулась до вогню й почала знімати піну. Потім пересунула казанок, щоб зменшити кипіння. Повернулася до Леона й на мить завмерла.

Він спить. Сонце на нього не падає. Він такий беззахисний. Я раніше ніколи не бачила як він спить. Він завжди вставав раніше. І не такий суворий скоріше спокійний. Рана не кровоточить навіть бинти підсохли…

Займися справами. Приведи себе до ладу.

Так.