Розділ 34. Новини

Він мене навіть не розбудив. Я втомилась. Мені набридло це місто. Чому він уже пішов?

А що, йому треба було сидіти і дивитись як ти хропиш?

Я не хроплю!

Не знаю. Я сплю разом із тобою. Можемо спитати у Леона.

Ні, а раптом я справді хроплю?

Елі розплющила очі і потягнулась.

Третій день. Глечик із водою тазик все вже стоїть і чекає.

Радій що він дбає про тебе.

Я знаю але мені його не вистачає.

Руки?

Ось ти весь час така.

Елі підвелась і почала приводити себе до ладу.

Ми вже закупили все в дорогу залишилось тільки забрати замовлення в зброяра. Може завтра вже поїдемо з Ардена.

Не знала що ти так любиш подорожувати.

Ти не розумієш!

Звісно не розумію. Ліс навколо ні душі і тільки він. Що тут розуміти?

Ти дурна! Я його не ревную. Хіба не бачиш? Він не дивиться на жінок.

Не дивиться як і на тебе.

Зате він про мене дбає. У мене в житті не було такого.

Збирайся а то без тебе в ліс поїде. Іди снідати.

Знаю.

Якщо знаєш чого гальмуєш і стоїш посеред кімнати?

Ой.

Елі продовжила збори і незабаром покинула кімнату, попередньо виставивши глечик і тазик у коридор.

Чому так хочеться солодкого? Леон ніколи не купує солодке.

Попроси купити. Він же не знає що ти хочеш не нормальну їжу а солодкого.

Солодке теж нормальна їжа.

Ага, воїну розкажи замість м’яса поїсти печеньок із молоком.

Ти не розумієш! Він завжди може купити солодке. Може йому не подобається.

Ой не крути мізки. Попроси. Час вже зрозуміти що він тебе за це не прожене. Найстрашніше що буде скаже ні.

Не хочу бути набридливою.

Та в тебе грошей немає. Як сама купиш?

Не можу він із Рэмом.

Елі підійшла до столу і привіталась.

— Доброго ранку, Рэме.

— О, ти сьогодні можеш говорити. — Варго посміхнувся. — Зазвичай тільки головою мотаєш і хрумтиш.

Чому він посміхається і дражниться? Я ж тільки привіталась.

Та він тебе й не ображав. Завжди коли він тебе бачив ти була зайнята їжею.

— Я не хрумчу і вмію говорити.

Елі збентежилась і сіла поряд із Леоном.

— Їж. Пора за замовленнями їхати.

Леон проігнорував підколки Рэма і продовжив розмову.

— Кажеш, від Руфо посланець приїхав? Знову нагороду підняли? Чи просить Северо допомогти?

— Каже, людей не вистачає на перекриття всіх доріг. Просить допомогти. Навіть карту прислав із постами і дірками. Дуже старається.

Варго ледь не розреготався і поклав на стіл карту з позначеними постами. — Бери, може знадобиться. Я копію зробив.

— Дякую. — Леон прибрав карту не дивлячись. — А що прецептор?

Карта це добре. Допоможе обійти пости. Легше буде дістатись до Арвея.

— Ай. Старий сказав, що дуже постарається допомогти, чим зможе. Але ж розумієш, що це все політика. Тим більше що Северо вже відправив гінця до Його Величності.

— Розумію. Якщо ми підемо, Руфо доведеться звернутись до столичного Ордену.

Та він прямо провидець або відмінний стратег. З першого разу розкусив плани цього жирного прохвоста.

— Не факт, що йому допоможуть у столиці.

Рэм подивився, як Елі порпається у сніданку. Дівчисько їло неохоче і напівухом слухало незрозумілу розмову.

Він зовсім не розуміє що вона дитина і в неї є свої хотілки. Годує як солдата. Одразу видно ні з дітьми ні з жінками справ не мав. Типовий вояка.

— Зроблять цапом-відбувайлом і підтвердять лояльність королю. За версту смердить політикою і бажанням прикрити свої спини.

Леон простежив за поглядом Рэма і додав:

Знову якась проблема? Що цього разу? Знову роздула до світового масштабу? Не розбудив? Пішов? Або щось страшніше?

— Кажи. Що не так?

Він помітив! Зараз вилає!

Елі здригнулась, стиснулась у клубок і пролепетала тихим голосом.

— Можна мені солодкого?

Навіщо так напружуватись? Могла б сказати. Я не вмію читати чужі думки.

Леон махнув рукою, підкликаючи служку. Коли той підійшов до столу, воїн кивнув на Елі і промовив:

— Розкажи їй, що у вас є солодкого. Принеси, що закаже.

— Звичайно, ваша милосте.

Служка почав називати страви, а Леон повернувся до розмови з Рэмом.

Бачиш треба було сказати а не лякатись і жатись.

А якби відмовив?

Та не відмовив же!

Хочу пиріг із яблуками і медом і молоко.

Він же сказав щоб принесли що закажеш. Чого ти мені це кажеш? Скажи слузі.

— Якщо сьогодні всі замовлення заберемо, завтра виїдемо з Ардена.

Леон мигцем подивився на Елі.

Очі загорілись! Наминає за обидві щоки. Треба в дорогу якихось медових коржів взяти сухих. Не псуються і солодкі.

— Сподіваюсь. Наш договір у силі.

Яка реакція! Хапає на льоту! Такий і в бою одразу помічає всі дрібниці навіть якщо противник незнайомий і хитрує.

— Так, в силі. Вранці поставлю варту на ворота. Вкажу на людей Лиса. Не те що Лисиця, миша не прослизне.

Надійний дядько. З такими і в бій можна спину довірити.

— Добре. Домовились.

— Гаразд, мені по службі час. Завтра проведу.

Рэм підвівся з-за столу і подивився на Елі.

— А ти, дівчисько, не мнися, а кажи йому прямо. Леон хороша людина, але він не вміє читати думки.

Варго кивнув Леону і направився до виходу. Елі кивнула з набитим ротом і залилась рум'янцем.

Чому мене всі дитиною вважають?

Знову не слухаєш? Рэм тобі порадив прямо казати Леону про свої проблеми і хотілки. А не робити з цього проблему світового масштабу. Він правий. Леон не вміє читати твої думки.