2

Увечері, коли виходжу з офісу, помічаю на собі пильний погляд Сергія. Отже, вже знає про справу, яку мені дав Альберт. Мені подобається моя робота, подобається допомагати людям, але жахливо не подобається заздрість та чвари в колективі. Про проблеми думатиму завтра, а сьогодні я їду навідати батьків.

До батьківського будинку заходжу з повними пакетами продуктів. Дорогою заскочила до супермаркету та вирішила прикупити найнеобхіднішого.

- Аді, я ж казала, що нічого не потрібно. Ти знову не послухала - мені на зустріч виходить мама.

- Мамусю, мені не важко, до того ж сьогодні у нас багато гостей – посміхаюся.

Я давно живу окремо, але мені подобається гостювати у батьків. Тут я знову почуваюся безтурботним дівчиськом.

- Ну якщо не важко, то неси це все на кухню та допоможи накрити на стіл - суворо каже мама, посміхаючись.

- Добре, мамусю - цілую її в щоку та йду у бік кухні.

Мама допомагає розкласти покупки і ми удвох накриваємо на стіл.

- Тебе щось турбує? - Запитує мама.

- Це по роботі. Ти не хвилюйся, я все владнаю - намагаюся говорити безтурботно.

- Ох, Аді, ти ж знаєш я проти того, щоб ти там працювала. Я проти того, щоб ти взагалі була адвокатом. Ти розумна дівчина і впораєшся з будь-якою роботою, але на тій роботі ти наражаєш себе на велику небезпеку. Всіх нас наражаєш.

- Я дуже обачна – ми тисячу разів говорили про це, але мама не втрачає нагоди знову нагадати.

- Чому ти не хочеш обрати іншу професію?

- Мені подобається допомагати людям.

– Твоя сестра косметолог і теж допомагає людям, робить їх щасливими.

- Угу. А ще гарними. Але це зовсім інше.

- Ти надто близько до них. Тебе можуть помітити.

- Мамо, будь ласка, не сьогодні. Я все знаю.

- Ану подивися на мене - раптом вимагає мама. - Ти чаклувала сьогодні? Не намагайся брехати, твої очі світяться. Про це я й говорю.

- Так, чаклувала - заперечувати очевидне марно - світло в моїх очах бачиш тільки ти. У мене не було вибору. Якби я цього не зробила суддя виніс би незаконне рішення і жінка з дітьми опинилася на вулиці.

- О, моя люба - мама підходить і обіймає мене.

Ховаюся в її обіймах, як маленька й втикаюсь чолом у її плече.

Знаю, що мама турбується про мене. Розумію, що вона хоче якнайкраще. У чомусь вона має рацію, але мені хочеться прожити своє життя за своїми правилами. Мені не хочеться ховатися в тіні, проте я маю бути обачною, щоб не нашкодити ні моїй родині, ні моєму ковену.

Я відьма і моя мама, і сестра теж відьми. У сучасному світі, всупереч поширеній думці, магія існує. Але ми маємо ховатися, щоб вижити. Зараз, як і багато століть тому, відьом переслідують та знищують інквізитори. Їхня влада набагато більша, ніж була будь-коли. Вони більше не підкоряються церкві. Тепер це незалежна таємна організація. Про справжню діяльність інквізиторів знають лише посвячені в магію. А для не просвітлених – це політики, чиновники, олігархи. Вони всюди, незримо все контролюють. Влада у їхніх руках. Якщо відьмі не пощастить потрапити до рук інквізиції, ніхто не зможе їй допомогти. Інквізитори вистежують та вбивають відьом і чаклунів за порушення закону. Навіть якщо ти взагалі не практикуєш магію, але народилася відьмою, інквізитори засудять на смерть.

Є небагато тих, хто змирився зі своєю долею та живе згідно із законом у жахливих резерваціях. Але таке життя гірше за смерть. З народження вони носять нашийники, які не дають чаклувати. Вони не мають права залишати територію резервації. Жодного зв'язку із зовнішнім світом, повна ізоляція від будь-яких засобів зв'язку. Не впевнена, що більшість тих, хто там живе, взагалі знає, що існує інший світ. Про місцеперебування резервацій знають лише інквізитори. Єдине, що відомо вони розташовані далеко від людських поселень, далеко від цивілізації, щоб люди не знали про їхнє існування.

Але є такі, як ми, хто вибрав жити серед людей і ховатися від інквізиторів. У великих містах легше залишатись непомітною, але жодних гарантій немає.

Якщо ти народилася відьмою, то твій шлях був визначений за довго до твого народження. Але магія в крові іноді підштовхує на зухвалі чи безглузді вчинки. У відьом з нашого ковену професії не привертають уваги та більше підходять для відьми, на думку моєї мами. Здебільшого відьми вважають за краще працювати медсестрами, косметологами, масажистами або продавати свої вироби. Хтось шиє одяг на замовлення, а хтось робить прикраси. У цих сферах менша ймовірність зустріти інквізитора. Але все ж таки кожна відьма вибирає те, що їй до душі.

Ще в дитинстві я вирішила, що стану адвокатом і захищатиму тих, хто потрапив у біду. Але мама має рацію, ризики натрапити на інквізитора у мене набагато більші ніж в інших.

За багато століть відьми навчилися добре ховатися і маскувати свою магію. Хоча зараз інквізиторів, як ніколи багато, більшість із них були набрані для закриття кадрового резерву. Вони не вірять у магію і не відрізнять відьму від дерева. Найнебезпечніша їхня еліта, верховні інквізитори – нащадки великих сімей. Вони народилися зі здатністю відчувати магію, бачити її слід та з точністю визначати її джерело чи будь-які коливання магічного фону. Якщо зустрінеш такого, навряд чи зможеш провести. І з цією новою справою, яку мені дав Альберт я, як ніколи, близька до розкриття. Завжди намагалася оминати гучні справи. Потрібно терміново позбутися цієї справи. Я не можу наражати на небезпеку свою сім'ю і свій ковен.