Глава 10 Союз у вогні

Тіні кинулися вперед.

Вони рухалися швидко, мов дим, що ожив. Їхні довгі руки тягнулися до Мирослави, ніби вона була єдиною ціллю у цьому світі.

— ЗАХИЩАТИ ВІДЬМУ! — різко крикнув Данило.

Мисливці миттєво змінили позиції.

Арбалети вистрілили.

Срібні болти пролетіли крізь повітря і врізалися в тіні.

І сталося диво.

Тіні закричали.

Їхні тіла розірвалися, ніби тканина, і розчинилися в повітрі.

Чорт здивовано підняв брову.

— Ого… а люди щось таки вміють.

— Ми не безпорадні, — холодно відповів Данило.

Але нові тіні вже насувалися.

Їх ставало більше.

Вони повзли з туману, ніби сам ліс породжував їх.

Моргат підняв руку.

Його тіні вирвалися вперед і врізалися у ворогів.

Темрява зіткнулася з темрявою.

Повітря затремтіло.

Мирослава відчула, як у грудях знову запалала сила.

— Вони йдуть за мною… — прошепотіла вона.

Чорт став поруч.

— Так.

— І що мені робити?

Він усміхнувся.

— Вперше?
Спробуй не знищити світ.

— Дуже смішно!

Одна з тіней прорвалася крізь лінію мисливців і кинулася прямо на неї.

Мирослава інстинктивно підняла руку.

І слова самі вирвалися з її вуст:

—
Світло — розірви!
Печать — тримай!
Темрява — відступи!
—

Із її долоні вирвався спалах срібного світла.

Тінь розірвало навпіл.

Вона закричала і зникла.

Мисливці на секунду завмерли.

— Вона… — прошепотів один із них. — Вона їх знищує…

Данило подивився на Мирославу і вперше в його очах не було лише ненависті.

Було здивування.

— Тримати позиції! — крикнув він. — Не дати їм прорватися!

Чорт відбивався поруч, використовуючи темні іскри, що виривалися з його рук.

Іноді вони знищували тіней.

А іноді…

— Ой, — сказав він, коли одна іскра підпалила дерево. — Це було випадково.

— ТИ СЕРЙОЗНО?! — крикнула Мирослава.

— Трохи.

Моргат стояв попереду.

Його тіні були сильнішими.

Вони поглинали ворогів, розривали їх і стирали з існування.

Але навіть він почав відступати.

— Їх забагато, — сказав він.

Данило підійшов ближче.

— Ми не витримаємо довго.

Мирослава подивилася на всіх.

Мисливці.

Демон.

Чорт.

І вона.

— Треба закрити печать, — сказала вона.

Моргат повернувся до неї.

— Ти зможеш?

— Не знаю.

Чорт тихо сказав:

— Це вже звучить небезпечно.

Данило різко відповів:

— Іншого варіанту немає.

Тіні знову рвонули вперед.

Мирослава закрила очі.

Її магія знову піднялася.

Вона відчула ті самі символи.

Ті самі старі слова.

—
Печать зламана — з’єднайся знов.
Двері відкриті — закрийся знов.
Темрява стара — повернись у сон…
—

Земля під ногами засвітилася.

Срібні символи почали з’являтися навколо неї.

Тіні раптом закричали.

— НІ…

Вони кинулися до неї ще швидше.

Чорт став перед нею.

— Я прикрию!

— Не помри! — крикнула вона.

— Постараюся!

Мисливці теж стали в коло.

Арбалети стріляли без зупину.

Моргат підняв обидві руки.

Його тіні створили стіну.

Але вона тріщала.

Мирослава відчула, як сила виходить із неї.

— Я… не витримаю…

Моргат різко сказав:

— Ти мусиш!

Символи почали з’єднуватися.

Світло ставало сильнішим.

Тіні кричали.

І раптом…

одна з них прорвалася.

Вона проскочила крізь захист.

І вдарила Мирославу.

— ААА!

Вона впала на землю.

Світло згасло.

Символи розсипалися.

Тіні завмерли.

І потім повільно почали наближатися.

Чорт різко обернувся.

— Ні…

Моргат напружився.

— Вставай!

Мирослава лежала, не рухаючись.

Темрява підповзала ближче.

І тоді…

її очі раптом відкрилися.

Але вони були не такими, як раніше.

Вони світилися сріблом.

Повітря навколо неї затремтіло.

І тихий голос вирвався з її вуст.

Але це був не зовсім її голос.

— Досить.

Усі завмерли.

Навіть тіні.

Моргат тихо прошепотів:

— Ні…

Чорт зробив крок назад.

— Це вже не добре.

Мирослава повільно піднялася.

Її магія вирвалася назовні.

Срібне світло накрило весь ліс.

Тіні почали зникати.

Згорати.

Розчинятися.

Данило дивився на неї вражено.

— Що вона…

Моргат тихо сказав:

— Вона не контролює це.

Мирослава підняла руку.

І вся темрява навколо почала стискатися.

Зникати.

Але разом із нею…

почав тріщати сам простір.

Чорт різко крикнув:

— ВІДЬМО, СТІЙ!

Але вона не чула.

Її голос знову прозвучав:

— Печать буде відновлена.

І світ раптом почав розвалюватися.

Моргат крикнув:

— Ти знищиш усе!

Але було пізно.

Світло вибухнуло.

І в цю мить у небі відкрилася нова тріщина.

Ще більша.

Ще темніша.

Чорт повільно прошепотів:

— Ну все…

ми реально це зробили.

І з тріщини почало спускатися щось величезне…