20. В оточенні.

-Тож, крадені авто в мене можеш не шукати! – зі сміхом сказав Максим. Він тільки-но розповів, чим саме займається. Досі Толік не цікавився цим, а тепер сказав:

-Я й не сподівався. Та й в мене інша … специфіка. От тільки тобі-то що потрібно?

Толік був іще одним однокурсником. А працював він у поліції, точніше – у карному розшуку, не у районному управлінні, а на рівні міста. Як і багатьом іншим поліцейським, другий, юридичний, диплом був потрібен йому для кар’єри. Тепер оперативнику було цікаво, навіщо однокурсник до нього звернувся. Та ще на зустріч, - до кафе біля будинку, де Толік і мешкав, - прийшов не сам, а з дівчиною. Близькими друзями вони із Толіком не були, а отже, слід було припустити, що Макс прийшов у якійсь справі. Але людину, більш далеку від явного криміналу, важко було уявити. В нього навіть автомобільний бізнес юридично вивірений, завдяки тому й прибутковий…

-Що потрібно? От жити хочемо. А хтось не дає, - віджартувався Максим. – А якщо серйозно… От Катю хтось дуже хотів спочатку посадити. На довічне. А коли не вдалося, то намагалися вбити.

Отут вже поліцейському знадобилося зробити зусилля, щоб не витріщити очі. Супутниця Макса виглядала надто … невинною для таких пригод. Й він сказав:

-Тоді розповідайте.

Що їм і довелося коротко зробити, - просто, щоб ввести співрозмовника до курсу справ. Той, здивувався ще більше. Але сказав, що не дуже розуміє, чим, власне, може допомогти. Кримінальну справу самої Каті закрито, тих, хто напав на неї, затримано, а знайти замовника можливості особисто він не бачить. Хоча, якщо колеги з району знають більше, можливо, щось і придумають. Але Катя пояснила:

-Ми зараз … цікавимося тим, чому та як це сталося. Не той напад біля будинку, а … уся моя справа. Це хтось добре підготував…

-Мабуть. І … їм майже вдалося, - кивнув Толік. – Але я не дуже бачу, за що тут зачепитися.

-За Олега Когутова. Бо, якщо Макс правий, то його вбили. Або, принаймні, допомогли … вбити себе. Але записку-то він написав… Хтось його змусив. Мабуть, лякаючи чимось страшнішим … просто за смерть… - Їй було важко обговорювати подібні теми. Але співрозмовник-то був професіоналом, а тому розумів, що думка ця може бути слушною. Проте, бачив і проблему.

-Але кримінального провадження за фактом вбивства немає. І відкривати його ніхто не буде. Бо, як я розумію, єдина родичка там – мати, а вона впевнена у версії слідства про самогубство.

-Ти хочеш сказати: що його до самогубства довела я, - поправила Катя. – Так і є. Та переконати її неможливо. Їй … моя репутація відьми очі застилає.

-Я б все-таки спробував. Гірше від того не стане. Але я-то чим можу допомогти?

-Із тим, чим йому могли погрожувати, - сказав Максим. – Ми тут цікаву інформацію отримали… Точніше, у ваших вона є, але вони не хочуть … бачити зв’язок. Я теж не певен. Але … якщо він є? Надто схожі випадки, хоча сам спосіб вбивства й різний. Одного задушили, іншого спалили живцем, ще одного облили кислотою, й він помер у лікарні… Але тут проглядається … деяка система, - пояснив він. Та виклав те, що вдалося дізнатися від Олексія з «Фонду рівності», до речі, той, дійсно, виявився юристом організації, - це Макс з’ясував, зайшовши на її сайт.

-А оце вже цікаво!– відповів Толік. –Коли, кажеш, це розпочалося та закінчилося?

-Чотири роки та рік тому. Це, якщо … нам відомі усі випадки. Катю, ти з телефону до пошти зайти можеш? Посилання скинь Толіку, добре?

-Зараз спробую.

-Я це покажу шефові, - пообіцяв Толік. – Можливо, ви допоможете … велику справу зробити…

-Яку?

-Одну дуже недобру людину закрити … на довічне. – За секунду оперативник подумав, як може сприйняти його ентузіазм Катерина, але та ніяк не відреагувала. Можливо, тому, що розуміла: він би не став казати це просто так, тим більше у такій розмові. - Є такий собі Веніамін Герасимчук, погоняло[1] - Гера.

-Бандит? – спитала Катя.

-Можна сказати, колишній. Розпочинав у дев’яності. Ти не пам’ятаєш, ти лише народилася, - посміхнувся Толік. – Ну, а він вже був дорослий, та дуже нахабний.

-То чим він займався, класичним рекетом? – спитав Максим.

-З цього починав. А потім … ну, там багато чого було, від наркоти до замовних вбивств. Поступово завів легальний бізнес, ну, як усі вони.

-А до чого він тут? Йому має бути вже під шістдесят, - підрахувала Катя.

-Шістдесят два. Але він … не вгамувався. Подробиць розповідати не буду, та вам і непотрібно, але … авторитет він має, досі наркотиками займається, та ще на потоках контрабанди сидить. І якраз минулого року його вдалося посадити за «наїзд» на одного з конкурентів у цій справі, але він, напевно, за рік вийде.

-А до чого тут він? – здивувався Макс. – Ти його описуєш, як … ну, звичайного бандита, який, якщо й вбиває, то з корисливих мотивів. Ділових, так би мовити. А тут…

-В нього три сини, - пояснив Толік. – Від різних жінок, це окрема історія, його перша дружина зникла ще майже тридцять років тому, й ніхто ніколи не знайшов… Так от, про молодшого ходять чутки, що він якраз … з них. Та що батько з цього приводу лютує, бо вважає, що син його ганьбить. Хлопцеві, мабуть, начхати, його-то Гера не чіпатиме. А от щодо тих, з ким він… Гера може мститися. Тому я б не здивувався. За зовнішністю … синок відповідає: невисокий блондин.