16. Контакти третього роду.

-Дуже добре. Враження справляє! – Макс тільки-но подивився новий ролик Catewitch. Кожного разу він переконувався, що кохана, - невідомо, відьма вона там чи ні, - але точно – талановитий автор відео. Причому усе робить сама, - збирає матеріал, пише текст трьома мовами, сама його читає, сама знімає, сама монтує… Та, нарешті, викладає для глядачів. А, ще думає, яким саме чином краще на цьому заробити. Раніше він гадав, що блогерство, - це несерйозне заняття. Але тепер, опинившись на творчій кухні, думку змінив. Бо для того, щоб займатися цим, повинно бути цілою знімальною групою та продюсером у одній особі. Та ще й видавати такий продукт, який би вирізняв тебе на фоні десятків тисяч тих, хто викладає щось до Інтернету! Каті це вдавалося, хоча захоплення з дитинства історією, точніше, її одним, досить специфічним розділом, давало їй перевагу. – От тільки щось я в тебе капелюха цього не бачив. І взагалі, у такому … відьомському «прикиді» тебе спостерігав, лише, коли ми до Крисятіна їздили. Як він, до речі, гроші повернув?

-Частину. І на тому спасибі, я … не розраховувала…

-Ще б він спробував не повернути! Тоді точно потрібно було б його посадити. Терпіти не можу таких покидьків, а особливо – ментів!

-Нічого, я його так налякала… - Тепер Катя могла посміхатися при цих спогадах. –Краще скажи, не сильно … містично вийшло?

-Ти ще питаєш? А як можна без цього на таку тему … кіно знімати? – здивувався Максим.

-Я завжди намагаюся так робити, щоб … глядач сам не знав, вірити чи ні. Щоб сподобалося й тим, хто вірить, і тим, для кого це – просто історія, як для мене.

-Ну, я б на твоєму місці … про власний досвід не розповідав. Але – це твої твори, й твоє право … наскільки розкривати себе перед усіма.

-Це ж не художнє кіно, це блог. Тут до деякої міри це потрібно, - пояснила Катя. – Треба буде, до речі, Елі скинути посилання. Хай бачить, чим займаюся!

-Так, цікаво, що вона скаже. – Йому залишалося лише посміхнутися. – Коли телефон її матимеш.

-Я вже маю. Вона мені телефонувала сьогодні. Дякувала та… - Й Катя переповіла розмову із новою подругою. – Гадаю, вона тебе набере завтра, щоб … особисто порадитися.

-А ти як вважаєш, що їй відповісти?

-Навіть не знаю… По-перше, який в тебе план… А по-друге… Залишати її у підвішеному стані…

-Якби він, цей план, в мене був! – зітхнув Макс. – Наша проблема якраз у тому й полягає, що ми діємо без усякого плану. Імпровізуємо. Тоді як в наших ворогів план був. А можливо, іще й є… А щодо Елі… Ми ж не знаємо, у чому там справа. З одного боку, так, хочеться, щоб вона … нарешті заспокоїлася. От кого реально шкода… А з іншого… Ми не могли не витягнути її з камери, так? Але, якщо вона вже не буде підозрюваною, - хтозна, чи не загрожуватиме їй небезпека? Хто … справжній вбивця твого батька, чого він хотів? Тому я думаю порадити їй почекати, але не занадто довго. Врешті-решт, питання … із майном теж потрібно вирішувати, чи не так? Тільки навіть не думай відмовлятися від своєї половини!

-Я й не збираюся. Хоча … Елю точно не буду ображати! А в тебе … що нового?

-Скоріше, в нас. По-перше, оту штуку, яку хлопці витягнули з твого «Кадиллака»…

-Він не мій, - поправила Катя.

-Зробимо, - й буде твій. Машина-то, насправді, добра, навіщо їй пропадати..? Так от, цей пристрій я віддав на експертизу. Скоро ми будемо набагато більше розуміти, як усе це було зроблено.

-Але це нас не дуже наближає до розуміння, хто це зробив, - зауважила дівчина.

-Що є, то є. Але це нам потрібно буде зрозуміти самим.

-Легше сказати, ніж зробити…

-Дещо я теж зробив. Був сьогодні … там, де тобі краще не показуватися. На тій самій фірмі, де працював Когутов.

-А що ти там робив? – здивувалася Катя. Оскільки чудово розуміла, що відремонтувати будь-яке авто Макс із хлопцями можуть точно вже не гірше, ніж «Вашингтон-моторс».

-Запчастини для «Кадиллака» замовив. Заодно й переговорив із тими, що там працюють. Щодо Когутова, зокрема… - Й він переповів почуте.

-Дивно це … щодо машини… І ти хочеш, щоб … я на ній їздила? – похитала головою Катя. – А щодо Когутова… Потрібно нам буде … зайти на чужу територію.

-На яку?

-От подивися… Якщо Олег казав цій Тані, що … в нього можуть бути такі неприємності, що краще померти… Чого вони могли б стосуватися? Точно вже не роботи. Там його б, у крайньому випадку, звільнили. Він був добрим майстром, знайшов би іншу… До того ж, ані цей твій Альберт, ані Таня нічого про неприємності на роботі не казали, так? Вони б, напевно, сказали, якби щось таке було. Бо нічого не приховували, навпаки… Олег, окрім роботи, нічим не займався. Він, взагалі, був такий, знаєш, неговіркий, зосереджений на собі. Напевно, звик … приховувати, ким він є. Хоча, судячи з того, що ти кажеш, на роботі знали.

-Тут – знали. А от у коледжі, напевно, приховував, але все одно усі дізналися, - припустив Макс.

-Так от… Ось дивись, на роботі неприємностей в нього не було. Ми ж вважаємо, що … гальма на машині Кості він не пошкоджував, так?

-Ну, якщо ти його не прохала, то, очевидно, ні! – пожартував Максим; він вважав, що потрібна легенька розрядка. Але Катя не підтримала його тон: