3. Довічниця і карантин.

Судове засідання розпочалося з сюрпризу, - для усіх, окрім Максима. Після перевірки явки та оголошення секретаря про фіксацію судового процесу, звісно. Оскільки головуючий, замість того, щоб запропонувати прокурору викликати єдиного свідка (того самого, що їхав за «Кадиллаком», та чий реєстратор записав момент аварії), раптом заявив:

-Нам надійшло через канцелярію клопотання від потерпілого Непийводи. Оголосіть його, будь ласка.

При цьому навіть тому, хто не розумівся на психології, було б зрозуміло, що відбувається щось незвичайне. Бо двоє з суддів зацікавлено дивилися на нього, а один – на обвинувачену у «акваріумі». Ані вона, ані її адвокат, ані прокурор, поки що нічого не розуміли, бо… Катерина Механік сиділа на лаві, опустивши очі, та, дійсно, виглядала, як людина, що віддалася відчаю. Ще б пак! На минулому засіданні судді не виявили сумніву у озвучених доказах. Та мали затвердити вирок, згідно якого вона усе подальше життя проведе за гратами… Звісно, залишався ще Верховний Суд, куди можна було подати касаційну скаргу, але він – «суд права, а не суд факту», пояснив своїй підзахисній адвокат, він не проводить нового судового слідства, а лише може скасувати рішення внаслідок явного порушення закону, - наприклад, процесуальних норм. А сподіватися на це…

Щодо Максима, він вирішив піти з усіх козирів, які в нього були. Аж до того, що в одного з суддів, - не головуючого, не доповідача, який мав докладно вивчити матеріали справи, а «бокового», - виявилося рідкісне прізвище: Радєєв. Очевидно, не від радіації або елементу радію, а від російського слова «радеть». Сам носій прізвища зі значенням, Максим запам’ятовував, коли йому зустрічалося щось подібне. От і зараз, перегорнувши перелік контактів у Фейсбуку, знайшов там Андрія Радєєва з Черкас, а, подивившись його інформацію, зрозумів: бінго! Місцем роботи значився Черкаський апеляційний суд. Це і був «боковий» суддя, що розглядав його справу. А писав він Максиму шість років тому, коли той ще не мав бізнесу, який вів зараз, а займався ремонтом автомобільної електроніки. Перша освіта у цій галузі та любов до автомобілів зробила його чи не унікальним спеціалістом, а судді його порекомендували як того, хто зможе «оживити» електронні блоки, що вийшли з ладу, на старенькому, але у доброму стані, «Плімуті». Замовити їх було проблемою, а автомобіль був в клієнта, - як тепер виявилося, судді, - улюбленим. Максим тоді запропонував переслати блоки йому, та вирішив проблему. Отримав не лише обумовлену плату, але й подяку, коли усе запрацювало.

Приїхавши напередодні засідання суду до Черкас, він подав клопотання разом із усіма документами до канцелярії. А потім написав повідомлення Радєєву (так, щоб той побачив у месенджері це повідомлення після їхнього старого листування): «Можливо, Ви мене вже не пам’ятаєте. Але зараз я – потерпілий у справі Механік. Мав би підтримувати прокурора в усьому. Але я зацікавлений у справедливості, а не засудженні будь-якою ціною. Та переконався, що у цьому випадку сталася помилка. Докази того, що, дійсно, засудили невинувату людину, подав разом із клопотанням. Ані про що не прошу тут, усе виклав у цьому клопотанні. Просто повідомляю.» Та, із внутрішнім тремтінням, натиснув «відправити».

А тепер розпочав зачитувати свій примірник клопотання:

-Шановний суд! У період після минулого засідання суду мною здобуто важливі докази, які мають визначальне значення для цієї справи. Такі нові докази, про які не було відомо раніше, які стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується, можуть бути досліджені апеляційним судом відповідно до частини третьої статті 404 КПК. Розуміючи, що це – виключна ситуація, прошу, тим не менш, дослідити вказані докази, враховуючи їхнє значення. Окрім того, до клопотання додано докази виконання обов’язку повідомити про відкриття вказаних матеріалів учасникам справи, хоча можливістю ознайомитися з ними ніхто не скористався. – Максим зробив невелику паузу, та продовжив:

-Будучи потерпілим по справі, сином загиблих, я зацікавлений не у тому, щоб засудити будь-якою ціною, та не у задоволенні будь-що мого цивільного позову, а щоб панувала справедливість. Докази, здобуті мною, свідчать про неспроможність версії обвинувачення у цій справі. Так, прокурор стверджує, а суд першої інстанції погодився, що ДТП, у якій загинули троє людей, сталася через пошкодження гальм автомобіля «Кадиллак», яким керував потерпілий Осачук, що останній через це не зміг уникнути зіткнення. Але це спростовується висновком судово-автотехнічної експертизи, який доданий до клопотання. Відповідно до вказаного висновку, автомобіль «Кадиллак» рухався до моменту наїзду на автомобіль «Мерседес», що стояв, взагалі без сповільнення, але той факт, що стоп-сигнали в нього не загорілися, свідчить про те, що його водій не здійснював натискання на педаль гальма, тобто не намагався застосувати гальмування. Окрім того, з моменту виявлення небезпеки в нього була можливість як задіяти стоянкову гальмівну систему у якості аварійної, якщо відмовила робоча гальмівна система, але він не зробив цього, про що свідчить, знов-таки, відсутність сповільнення, так і уникнути наїзду шляхом маневру об’їзду, чого він також не зробив, та, як видно з відеозапису, навіть не намагався. Окрім того, як зазначає експерт, пошкодження гальм, про яке зазначає прокурор, не призвело б саме по собі до того, щоб при натисканні на педаль гальма не увімкнулися стоп-сигнали, а тому пояснення, викладені у документі, який вважається передсмертною запискою Когутова, щодо технічної причини ДТП, насправді є технічно неспроможними. – Цей термін, як пояснив Едуард, мовою експертів означав, що пояснення фізично не можуть відповідати дійсності. Максим читав зараз з аркуша, розуміючи, яким важливим є кожне формулювання, а тому не звертав уваги, як дивляться на нього усі присутні у залі. Зробивши паузу після опису висновку експерта-автотехніка, він перейшов до наступного.