2. Експертні думки.

Дорогою з Умані Максим поставив за звичкою телефон на тримач, що кріпився присоскою до лобового скла. Подумав трохи, з чого розпочинати, але у будь-якому випадку вирішив не гаяти часу. На щастя, зателефонувати було кому. Він був одним з тих, хто отримував другу вищу освіту, не щоб працювати за спеціальністю, а, скоріше, тому, що подобалося вчитися. До того ж, знання законів дуже допомагає у житті, тому для заочного навчання Максим обрав юридичний факультет. Звісно, ані на державну службу не пішов, ані адвокатом не став, хоча у власному бізнесі отримані знання використовував.

А от однокурсники пішли працювати за спеціальністю.  Й він набрав номер Ані, яка була тепер помічником адвоката у великій київській фірмі. Бо припустив, що адвокатам доводиться вести різні справи, а тому вони знають, до кого звертатися у подібних випадках.

-В тебе, раптом, координат доброго експерта-автотехніка немає?

Та почув, як Аня каже комусь поряд:

-О, ти диви, Ліно! На ловця й звір біжить! – Та вже йому: - От тут в мене співробітниця поряд сидить, її хлопець якраз цим займається! Дати їй слухавку?

Й за хвилину на його номер вже прийшов контакт експерта на ім’я Едуард Адаміді.[1] Довелося, звісно, пояснити, що він за кермом, та записати не може, а справа термінова. А ще за годину Максим сидів у квартирі у Святошино, біля самого лісу. Едуард запросив його до себе, почувши, що питання не може чекати. До того ж, після кількох фраз вони прониклися симпатією один до одного. Не лише тому, що виявилися ровесниками, - обом було трохи за тридцять, - а й через спільну любов до автомобілів. Власне, кожен через це й працював із ними, по-своєму.

-То у чому ж справа? – спитав експерт. – ДТП?

-Можна сказати й так, хоча усе складніше… Не хочу, щоб у вас … був упереджений погляд. Відео де можна подивитись? З диску. – Насправді, Максим дещо ризикував, приїхавши сюди до того, як сам перегляне запис. А раптом взятий в адвоката диск не можна буде відтворити…? Але йому пощастило, й на моніторі з’явилося вже знайоме зображення. Щоправда, раніше він дивився запис на екрані великого телевізору у залі суду. Зате тут можна було сісти близько до монітору, та зупинити запис, коли буде потрібно.

-Дивна картина, - сказав Едуард. – Він зовсім не гальмував, не намагався відрулити… - Він не відчував жаху, дивлячись на те, як гинуть люди. Бо бачив вже не один подібний запис. Для судового експерта це була робота. А ще – логічна задача.

-Мені теж так здається.

-То у чому ж тоді питання?

-Бо … є версія, що загальмувати він не зміг, - пояснив Максим, поки що не розкриваючи карт.

-А де докази, що намагався? – Експерт знизав плечима. – В нього навіть стоп-сигнали не увімкнулися. Якби … скажімо, була відмова гальм, то вони б загорілися, але не було б зменшення швидкості. Тоді … гадаю, був би час уникнути наїзду маневром. – Ще один рух плечима. – Та ви, здається, самі це розумієте. До того ж, ви, як я розумію, син загиблих, які стояли біля «Мерседеса». Навіщо тоді прийшли до мене, та ще так терміново?

Це якраз та людина, подумав Максим, яка мені потрібна. Хоча зараз цей Едуард роздратований, - та намагається це приховати, - але чому? Бо відразу зрозумів: йому не сказали усього. Тут є щось іще. Йому не подобається, що його використовують або обманюють. Не лише кваліфікований спеціаліст, але й із добрим логічним мисленням. Що ж, доведеться відкрити карти.

-Бо … я хочу знати, що сталося насправді. А зараз людину засудили довічно, але схоже, що людину не ту. Якщо я нічого не зроблю, то … цю справу так і поховають. І я ніколи не дізнаюся, чому вони загинули насправді.

-Довічно? За ДТП? – здивувався експерт, бо такого покарання не було передбачено за це Кримінальним кодексом, навіть, якщо загинули люди.

-Ні. – Максим витягнув з теки копію вироку суду, того самого, апеляцію на який зараз і розглядали у Черкасах, та поклав на стіл. Едуард взяв аркуші та став уважно читати. Деякі місця, здавалося, пропускав, а якісь абзаци перечитував двічі. Потім спитав:

-А цю саму передсмертну записку … можна було б прочитати? Та творіння моїх колег з НДЕКЦ? – Він мав на увазі висновки експертів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС, на які посилався уманський суд у вироку.

-Зараз … будемо шукати.  – Й Максим зашурхотів паперами. Важко було швидко знайти потрібні, - він же не перегортав раніше усе досьє. Але ось і потрібні документи… Переглянувши їх, Едуард лише похитав головою, а потім озвучив свій вердикт:

-Дурня!

-Чому? – Власне, Максим мав власну думку, але хотів почути точку зору професіонала.

-По-перше, й це головне. Вам же непотрібно розповідати, як влаштовано педальний вузол… Так от, цей Когутов пише, що, наче б то, пошкодив гальмівну систему. Не пише, що саме зробив, але очевидно, що … це мало б бути щось … унизу. Гальмівні шланги, супорти, не знаю, що іще, що він мав на увазі. Припустимо, йому вдалося зробити це так, щоб … було непомітно, або саме те, що він зіпсував, було пошкоджено при зіткненні, так, що мої колеги цього не побачили. Припустимо… Але до салону він не лазив би.

-Чому?

-Бо, якби було щось зроблено із педалями, це б помітив водій. Мало того, після аварії це помітили б при огляді авто, якщо не слідчий, то експерт. А нічого такого немає, ані у документах, ані на фото. Водій теж нічого не підозрював, якщо продовжував собі рух… Так?