Відьма і Блазень

– А якщо так? А так? Дивись, дивись як я можу!

Відьма подивилась на бовдура блазня, котрий стояв догори ногами, то на одній руці, то на іншій. Дзвіночки на фіолетовому капелюсі і капцях дзвеніли в такт.

– Якщо ти розіб’єш якесь зілля, я перетворю тебе на пацюка, вб’ю, і хвіст та вуса пущу у роботу. – Суворо промовила відьма.

Світлі пасма волосся розгойдувались біля кришталевого шару в який вона дуже уважно вдивлялась. Хоча дівчина ніяк не могла хоч щось роздивитись, але звертати увагу на блазня було собі дорожче. Бо тоді він зовсім не піде.

– Ви жорстокі! – Перевернувся на ноги чоловік і схопився за серце, – Я до вас з усією любов’ю, зі сміхом, а ви...

– Твоєму коханню копійка ціна в базарний день, – закотила очі відьма, не побачивши, як здригнувся хлопець, і темне волосся прикрило сірі очі.

Блазень дійсно безмежно і щиро кохав відьму, але гра в придворного дурника була вже настільки викарбувана в ньому, що він не міг поводитись інакше.

– Ви розбиваєте мені серце, – вигукнув він і, продзвенівши капелюхом, вискочив за двері лабораторії відьми.

Дівчина підвела погляд від кришталевого шару на замкнені двері і зітхнула. Кулон з кажаном, що висів на грудях, опинився в руках і забігав між пальцями. Аліенна дуже хотіла, щоб все, що казав блазень було правдою. Але навряд чи це було так. Блазні завжди брехали. Це було правилом.

І скільки б разів відьма не заглядала в кришталевий шар, він не бачив майбутнього. Ні її, ні блазневого. Наче його брехливі жарти влізли навіть в її магію, підкорили і перекрили огляд.

Вона знову зітхнула і випустила з рук кулон. Він гарно ліг над грудьми і дуже пасував до її чорної сукні.

Аліенні треба було чимось зайняти руки, тому прийшов той час, коли можна і подивитись, чого від неї хотів король. Дівчина була придворною відьмою. І хоча вона жила у замку і їй виділили цілу вежу, вона залишалась самостійною. Дівчина бралась за замовлення тільки коли бажала того, тому що ніхто не хотів сваритися з темною відьмою і відхопити прокляття на всю родину. Аліенна, звісно б, такого робити не стала – занадто добре серце в неї було, - але решті людей того знати було не треба.

Відьма розгорнула сувій від короля. Їй приносили замовлення з усіма потрібними атрибутами королівського послання: хоча багатьом з королівської свити було лячно підійматися до неї в вежу, та, тремтячи, вони з фанфарами передавали листа.

Ось цей, наприклад, лежав вже тиждень в шухлядці столу, котра стільки ж і не відкривалась. Було не до цього, та і не дуже хотілось щось робити. А зараз прийшов час подивитись, що ж хотів від неї король.

Читаючи замовлення, вона все ширше і ширше посміхалася. Хто б знав, що відповідь на її проблему буде у короля. І так близько. Цілий тиждень лежала в неї. Наступного разу треба одразу дивитись, що хоче від неї монарх, може й ще якась гарна ідея в нього буде.

Вона розсміялася, чим відлякнула покоївку, яка підіймалась сходами аби передати, що вечеря вже на столі. Та відьмі було зараз не до цього. В неї тепер був дуже конкретний план і залишилось не так багато часу, щоб втілити його в життя.

Листа вона кинула на стіл. Там можна було побачити написане великим, розмашистим почерком:

“До приходу гостей зі сходу приготувати зілля правди на десятьох. Та так, щоб його не виявили жодним зі способів.

Наказую зробити швидше.

Король”.

Оскільки лист лежав у шухлядці вже довго, до прибуття східних гостей залишилось всього три дні. Але це зілля варилось швидко, та й інгредієнти усі були на руках – як добре, що відьма тільки-но місяць тому поповнила усі запаси. Декілька тижнів не виходила з лісу, але тепер все явно себе окупить. Доведеться лише вечерю, а може й сніданок пропустити, та то було не так вже й важливо. В неї була своя ціль на це зілля, тому треба робити все точно і швидко. А поїсти, і навіть поспати, і потім можна.

Зараз, коли руки наче літали по кімнатці, хапаючи склянки і пучки трав, Аліенна все ніяк не могла зрозуміти, чому така геніально проста ідея не прийшла їй раніше. Це ж стільки всього вирішило б. Вона б не мучилась останні декілька років питанням, чи правдиві почуття блазня. Дівчина вже стільки всього випробувала, як же те зрозуміти. Але найлегший спосіб пропустила.

*****

Цього вечора в замку було дуже світло і людно. Бо приїхали гості зі сходу. На кухні люди зранку навіть не присіли, оскільки готували страви на вечірній стіл. Безліч слуг було задіяно на кухні і не тільки – для такого заходу довелося наймати ще людей.

Аліенна зранку побувала у короля і віддала йому зілля, котре потім обережно передали дворецькому. Той вже зможе додати потроху в ті страви, що поставлять перед гостями.

– Дві-три краплі на людину, не більше, – попередила відьма, вона казала це вже втретє, тому що знала, іноді хтось щось не послухає, а їй потім це розгрібати. Таке вже колись було.

Дворецький кивнув і, обережно заховавши склянку у внутрішню кишеню, пішов на кухню. Скоро вже почнеться вечеря, тому зараз можна спокійно додати зілля так, щоб ніхто цього не помітив з чужинців.

Блазня не було зараз поряд з королем. Це була вимога відьми на цю зустріч. Король, звісно, здивувався, але відіслав того до гостей, щоб розслабити та й може вивідати щось нове. На блазня мало хто міг подумати, що він був одним з важливіших людей в королівстві.

В інших країнах таке було не прийнято. Та і тут це тримали в секреті, що блазень – не просто комік біля короля. Він був одним з тих, хто своєю поведінкою і жартами може вивідати секрети будь-кого. Тому чоловік був одним з кращих шпигунів при королі.

– Пані Відьмо, ви будете на бенкеті? Чи може пізніше прийдете на танці? – Запитав король.

Аліенна, звичайно, не дуже раділа, коли треба було приходити на такі події. Вона б краще посиділа у своїй вежі, бо пильна увага чоловіків – та і жінок також, – не дуже гарно впливала на емоційний стан дівчини. І вона розуміла, що своїм питанням король намагався вивідати, чи можливо буде якось скористатися цим. Показати іншим країнам, що в королівстві є відьма означало убезпечити народ. Адже не кожен монарх міг похвалитися відьмою на службі. І хоча зараз це було чисто номінально, бо обом це вигідно, але відьма все ж є. Дівчині дійсно не дуже подобались бенкети, але зараз це грало їй на руку.