Розділ 5: дев'ята

Дощ не переставав лити вже третю ніч. Він тихо стікав по старих вікнах будинку, створюючи моторошну атмосферу.
У кімнаті стояла страшна тиша після розмови з тінню. Аделіна сиділа вся в мурах. Їй здавалося, ніби вона потрапила в порожнечу: вона нікого не чує, і її ніхто не чує — лише тиша.
Вона сиділа на підлозі бабусиної кімнати й тримала той самий чорний щоденник, який читала раніше.
Кілька сторінок уже були прочитані. Інші записи були уривчастими, їх було тяжко розібрати й зрозуміти, що саме там написано.
Аделіна гортала, гортала й натрапила на цікавий запис:
«Сила слабшає з кожним поколінням».
Далі йшли дивні символи, схожі на пентаклі, але водночас це були не вони.
Після символів знову текст:
«Ми думали, що після восьмого все скінчиться, припиниться і буде все добре».
Аделіна, читаючи, задумалася.
Після восьмого?..
Вона почала читати швидше й натрапила на короткий запис:
«Восьме покоління повинно бути останнім. Ніхто після восьмого покоління не повинен пройти ініціацію».
Вона відкинула щоденник, піднялася на ноги й почала думати.
-«Що за ініціація?.. Що мала на увазі бабуся?..»
Раптом у кімнаті стало холодніше. Свічки почали дрижати, але її не покидало бажання дочитати щоденник.
Вона знову взяла його до рук і почала читати далі.
Там було написано:
«Так було записано ще задовго до мого народження.
Дев’ята не повинна була народжуватися.
Після восьмої двері повинні були закритися».
Аделіна замислилася.
Що означає «не повинна була народжуватися»?
Що означає «двері повинні були закритися»?
Питань було дуже багато, а відповідей — дуже мало.
Вона нервово почала гортати щоденник далі й натрапила на конверт, який лежав усередині.
На ньому було написано:
«Моїй любимій Аделіні».
Її руки затремтіли.
Вона повільно відкрила конверт і почала читати.
«Моя дорога Аделіно.
Якщо ти читаєш це, значить мене вже немає серед живих, і з тобою почалися дивні речі, які ти не можеш пояснити.
Із мого чорного щоденника й того, що ти бачиш, запам’ятай: страх дає силу, але не тобі — тій дивній тіні, яка хоче заволодіти тобою.
Світло дає вибір твоєї сили.
У твоїх жилах тече дві магії — біла та чорна.
Ще задовго до твого народження я разом із твоєю мамою проводила ритуал. Після мене не повинно було народжуватися дітей із магією. Так сталося з твоєю мамою — вона народилася без магії й прожила спокійне життя.
До твого народження я тобі цього не говорила, але коли твоя мама завагітніла, я одразу зрозуміла, що ти особлива дитина. Дитина з магією.
Я була настільки зла, що говорила твоїй матері зробити аборт, і чим швидше — тим краще. Але вона сказала “ні”.
Я довго її вмовляла, але безнадійно. Твоя мама думала, що ти звичайна дитина. Але твоє тіло бажало сили.
Якщо відьма виношує відьму — все буде добре. Але якщо людина виношує відьму, людині приходить смерть.
Так сталося і з твоєю мамою. Вона не витримала, і під час пологів померла.
Я запечатала твою силу настільки, наскільки змогла, але більше нічого не могла зробити.
Тобі потрібно негайно вирушати в місто. Там я розкидала сім листів про те, як це опанувати та працювати з цим. Біля кожного листа буде свій помічник, який допоможе тобі.
І найголовніше — візьми мою Колоду Карт Таро, але закрий її чорною хустиною.
І не забувай: чим швидше ти зможеш це опанувати, тим швидше все зрозумієш.
Удачі, моє сонечко...»