Відьма

1495 рік.
Середньовіччя.
Епоха лицарів, турнірів й магії. 
Це сталося у маленькому містечку Дорнвальд, у час, коли офіційно відкрили полювання на відьом. Король обіцяв винагороду за кожну спійману чаклунку, тому люди скаженіли. Це — погоня не лише за невинною душею, це — погоня за грошима. 
Вони виловлювали дівчат у підозрі чаклунства, приворотів, проклять. Вони вбивали їх, палили на кострі. І ніхто, ні одна душа, не перевіряла достовірну інформацію.
Скільки загинуло невинних! Скільки дітей залишилося сиротами тільки тому, що хтось набивав собі кишені за полювання на відьом.
Чим вони кращі за тих, хто чаклував? 
Я знала одну дівчину, чиє життя так само загубили.
Арія була неймовірно вродливою. Їй не потрібно було чаклувати, щоб в неї закохувалися чоловіки. Вона свою силу використовувала людям на користь. 
Дівчина з малих років практикувалася в лікуванні. Коли вперше вона врятувала песика після бійки, маленька Арія вирішила, що хоче зцілювати людей.
По мірі зростання, в неї відкривалися нові здібності. Починала вона з вирощування овочей і квітів, а згодом прийшла до лікування смертельних хвороб. 
До неї зверталися бідні люди, тому що на лікарів потрібні гроші, а Арія не брала з людей ні копійки. Вона була безкорислива. 
Хоча народ і остерігався відьми, до неї все одно зверталися ті, хто  були у відчаї. Її боялися не через силу або магію — її боялися через короля. Тих, хто звертався до магії, страчували так само, як і відьму.
Арія ніколи не бралася за привороти та не робила на смерть, а ще вона не бралася за похилих людей, яким був уже час. Дівчина завжди знала, скільки кому відміряно.
Роками вона сповнювалася сили й ставала могутнішою. Вона ніколи нікому не зашкодила. Дівчина не була такою, як інші відьми. Їй не подобалися привороти, адже вона вважала: якщо тебе не кохають, то навіть магія не допоможе. Коли йдеш проти долі — чекай на розплату. Вона ніколи не насилала прокляття, хоча сили для цього було достатньо. 
«На все — воля Божа», — казала вона, коли до неї зверталися за помстою. 
Вона не шкодила й навіть не витрачала дар на маленькі витівки.
«Використовуй з розумом», — колись сказала їй бабуся. З того часу Арія слідувала лише її порадам.
Одною із таких порад було тримати світлу ауру… Чим більше добрих справ — тим чистіша душа. 
У багатьох відьом душа видна зовні: гнилі зуби, бородавки, покручені пальці й довгі жовті нігті. Хоч відьма й може приймати будь-який образ, вона не сховає свій дім.
Арія виглядала, наче зійшла з хмаринки: білявка з блакитними очима. А її дім — немов рай: ні гнили, ні цвілі, ні зав’ялих квітів. У неї завжди пахло свіжістю й хвоєю через ліс, що стояв поруч.
За сто років дівчина врятувала тисячі життів. Вона лікувала травами, відварами, зіллями. Іноді доводилося звертатися до більш сильної магії — заклинань. Але це було дуже рідко — тільки в тих випадках, коли людина на межі смерті. 
Вона не нехтувала законами про заборону чаклунства, тому зайвий раз не відкривала свої здібності. 
Але це її не врятувало.
Одного разу до дівчини ввірвався чоловік з проханням допомогти його дружині, молодій дівчині, яка помирає. Арія, не вагаючись, побігла за ним. Думати не доводилося — вона почала чаклувати. Та, нажаль, дівчину спасти не вдалося — відьма просто не встигла.
Наскільки я пам’ятаю, чоловік зненавидів Арію за те що не врятувала дружину. Він доповів про навички дівчини королю, та за кілька годин вона вже була прив’язана до стовпа посеред майбутнього вогнища. 
Навколо стояло безліч людей. Хтось викрикував образи, хтось дивився з осудом. Були й ті, хто не бажав Арії смерті, але нічого зробити не могли.
Дівчина намагалася переконати короля та його підданих, що вона не займається чорною магією. Але нікого це не хвилювало — відьма є відьма. 
Зрозумівши, що її не помилують, вона не стала нікого проклинати — просто почала молитися, аби її страждання скоріше закінчилися. 
Коли король виніс вирок, вогнище запалили.
Арія закричала від болю, а люди продовжували насміхатися й пишатися тим, що знищили ще одну відьму.
Думаєте, я теж стояла серед тих людей і, як нелюд, бажала їй смерті?
Ні. Я горіла на вогнищі.