Вечір в горах опускається на землю дуже рано. За вікном стало сіро, а ще через 30 хвилин зовсім темно.
Вечорами Дана не вмикала світло в будиночку. Максимум лампу поряд з диваном, і то тільки ті кілька разів коли читала книгу. Весь інший час для дівчини достатньо було світла від каміна.
Вечерю готувати не хотілось.
Взагалі за останній час Дана їла нормально лише кілька разів. Більшість продуктів, які вона придбала перед заселенням, довелось викинути бо вони зіпсуватись. Тому дівчина дістала з упаковки один рисовий хлібець і присіла на диван.
Не встигла вона навіть відкусити шматочок, як у двері постукали. Дана аж підскочила від несподіванки. Постукали ще один раз. Дівчина не зрушила з місця. Стояла непорушно, навіть дихати старалась нечутно.
За дверима почувся голос.
— Ви пробачте, що потривожив. Я не з поганими намірами. — голос був чоловічим, але на диво добрим та приємним — Ми вранці без дозволу зайшли на вашу територію щоб порибачити і я так зрозумів трохи налякали вас. Тому в якості вибачень я приніс рибу. Я залишу її тут на лаві. Вийдете через хвилин 5-10 заберете. Я до того часу вже буду далеко.
Дана зробила кілька кроків навшпиньках до дверей. Прислухалась. За дверима почулись кроки, але через хвилинку голос знову пролунав за дверима.
— Ви пробачте, що знов турбую. Ви тільки заберіть рибу. Бо її аромат приведе до будинку хижих тварин. — голос був турботливим та щирим — Потім не віднадите їх звідси. Надобраніч.
Дана почула як чоловік пішов.
Риба. І що я маю з нею робити.
Дана не хотіла її забирати, але можливість принадити диких тварин не подобалась їй. Тому через десять хвилин роздумів, все ж відкрила двері. Здивована вона завмерла. На лаві її чекала не просто риба. Навіть не почищена риба. На неї чекала повноцінна страва. На тарілці була запечена риба. Овочі на грилю, соус та хліб. Аромат неймовірний.
Дана озирнулась навсибіч, взяла тарілку та повернулась в дім. Вона поставила їжу на стіл. Довго дивилась на неї. Потім глибоко вдихнувши аромат страви, запалила свічку, що стояла на столі, взяла з шухляди виделку. Сівши за стіл, Дана наколола шматочок риби і поклала до рота. Риба просто розтанула, залишивши неймовірний післясмак. Дана закрила очі від насолоди. Овочі були теж смачними і вибір спецій був вдалим. З’їсти все вона не змогла, але так смачно дівчина не їла вже давно.
Все що залишилось Дана склала в контейнер, а тарілку вимила. Загасивши свічку вона піднялась на гору і вляглася в ліжко. Сон, після смачної та ситної вечері зморив дівчину швидко. Але вже через кілька годин вона прокинулась в холодному поту від кошмарів, які їй наснились. Дана сіла на ліжку підібгавши ноги та обнявши їх руками і розплакалась.
Видно скільки б часу не пройшло і які б приємні миттєвості не ставались в її житті – нічого насправді не зміниться.
P.S. Поділіться будь ласка своїм враженням від початку історії та очікуваннями.