6

Розділ 6: Відлуння Пісні

Коли останні тіні Забуття розчинилися, зникнувши в осінніх променях сонця, що тепер вільно проникало у клас, Софія та Макс побачили, що на партах лежать старі шкільні підручники, зошити, навіть чиїсь олівці. Все виглядало так, ніби учні просто вийшли на перерву.

Але найдивовижніше було інше. На одній із парт, де раніше лежали лише пожовклі листи, тепер лежав новенький, блискучий медальйон. На ньому був вигравіруваний птах, що летить угору, розправивши крила, а всередині — маленький нотний ключ. Це був подарунок від тих, хто повернувся з забуття.

— Вони… повернулися? — прошепотів Макс. — Чи вони просто… знайшли свій шлях?

— Вони знайшли свій шлях у Пам’ять, — усміхнулася Софія. — Вони завжди були тут, у самій Пісні, у спогадах. А Забуття просто закрило для них двері. Тепер двері відчинені.

З класу №13 почувся легкий шепіт. Він був не лякаючим, а приємним, наче далека мелодія, що грає на вітрі. Це було Відлуння Пісні, яке тепер вільно розносилося по школі.

Наступного дня директор школи оголосив, що клас №13 буде відкрито і переобладнано в музичну студію. Ніхто не пам'ятав, чому клас був зачинений, але всі відчували, що так буде правильно.

Софія та Макс знали справжню причину. Вони пройшли через цей похмурий детектив і повернули місту його пам'ять.

Тепер, коли осінні тіні падали на стіни школи, вони не лякали, а лише нагадували про те, що навіть у найглибшій темряві може ховатися Пісня, яка чекає на свого пробудження.