2

Розділ 2: Таємниці шкільного архіву

Шкільний архів знаходився у підвалі, де пахло пилом, старовиною і якимось дивним, ледь вловимим запахом, що нагадував сухі трави. Світло тут було тьмяним, а тіні від високих стелажів здавалися особливо довгими і загрозливими.

Софія та Макс отримали дозвіл від пані Аліси, пообіцявши допомогти з каталогізацією старих журналів. Насправді ж вони шукали будь-яку інформацію про 1975 рік та зниклий клас №13.

— Це як у фільмах жахів, — прошепотів Макс, просуваючись між стелажами. — Десь тут сидить бібліотекар-зомбі, що охороняє таємниці.

Софія лише закотила очі.

— Менше фантазуй, більше шукай. Мені потрібні старі списки учнів, шкільні хроніки, будь-яка інформація про той рік.

Вони працювали кілька годин. Десятки пильних коробок, сотні пожовклих документів. Софія знайшла кілька старих шкільних газет. В одній з них, датованій листопадом 1975 року, була маленька замітка на останній сторінці:

«...Зникнення десяти учнів 11 класу залишається загадкою. Поліція припинила пошуки, вважаючи це масовою втечею. Директор школи висловив жаль і закликав батьків до терпіння...»

— Десять учнів? Втеча? — Макс примружився, читаючи через її плече. — У 70-х роках? Це звучить як повна нісенітниця. Тоді не було такої моди на масові втечі.

— Саме так. І ніяких пояснень, ніяких імен. Просто "учні 11 класу". А на фото — щонайменше 15 дітей, — Софія вказала на світлину.

— Можливо, це був інший клас? — припустив Макс. — Або поліція просто не хотіла розголосу?

— Але на фото клас №13. Це не 11.

Вони шукали далі. Серед старих протоколів засідань педради Софія натрапила на запис від грудня 1975 року. Він був короткий, написаний нерівним почерком, і здавалося, його намагалися приховати:

«…У зв’язку з інцидентом у класі №13, було прийнято рішення про закриття цього приміщення на невизначений термін. Всі згадки про "інцидент" мають бути вилучені з документації. Будь-які розслідування вважати недійсними…»

Наступний протокол, вже за січень 1976 року, був написаний рівним, чітким почерком і не містив жодних згадок про 13-й клас чи зникнення.

— Їх не просто забули. Їх змусили забути, — прошепотіла Софія.

Макс кивнув.

— Це вже не детектив. Це трилер. Хтось приховав правду. І, можливо, цей хтось досі… приховує.

Він подивився на символи на світлині: перекреслений нотний ключ, зламаний годинник, птах, що падає.

— Можливо, це підказки. Нотний ключ — це може бути відсутність звуку, тиша. Зламаний годинник — зупинений час. А птах, що падає… це про смерть або втрату свободи.

— Або про те, що щось не може літати, — додала Софія. — Щось, що мало бути вільним.

З глибини архіву почувся ледь чутний шерех. Вони затамували подих. Здавалося, щось рухається між старими полицями. Холод став інтенсивнішим, а повітря – важчим.

— Йдемо звідси! — прошепотів Макс, і цього разу в його голосі не було жодного натяку на жарт. Вони швидко покинули архів, взявши з собою лише світлину та копії знайдених записів.