Глава 21

Познайомившись з новою пасією друга, ми попрямували до входу в клуб, мене вже тут всі знають як не дивно, але якби ви знали з якої нагоди я тут, і кого чекаю здивувалися, та й бармен мене вже запам’ятав і те що я завжди замовляю знає. Але сьогодні в компанії товариша і з таким насиченим днем вперше за місяць роблю замовлення гарного віскі. Ми підіймаємося на місяця для ВІП гостей, де найкраще відкривається вид на зал і весь клуб, тут загалом завжди порожньо. Але не цього разу, за сусіднім столиком помічаю знайомі обличчя. Пан Левицький в компанії якогось чоловіка, напевно його близький друг. Помітивши мене він салютає підіймаючи келих до гори, киваю і роблю такий самий жест. Свят розповідає щось своїй коханці на вухо, мило гладить по нозі, і ненароком підіймає її спідницю, мені стає якось не зручно. Та й вже виступили всі дівчата зі своїми номерами, тому мені вже час додому, хоч завтра і вихідні, але я маю плани, і досить багато не закінчених справ.

-Друже, певно я піду. Ти маєш компанію на вечір, а мені ще треба розібрати папіри. – повідомляю друга і вже хочу ставати.

-Почекай, зможеш взяти на завтра одну важливу справу. Не знаю, що було в моїй голові брати роботу на суботу, ще й на десяту ранку. – просить друг.

-Що за справа? – цікавлюся.

-Жаночка. – каже він своїй коханці. – Ми зараз відійдемо на кілька хвилин, я відам Дену папери на завтрашній день. – дівчина через силу відпускає друга. І ми йдемо геть з клубу.

Виходимо, я дістаю пачку сигарет, беру одну і пропоную друг, то й залюбки бере і ми вирушаємо в бік парковки. Перша тяга затяжного тютюнового диму, і вона відразу мене розслабляє. Я рідко палю, загалом тільки токи випиваю, щоб до кінця отримати розслаблення, але коли померла дружина то я палив досить часто, щоб трохи загоїти свої рани, пам’ятаю як пачка йшла за день, навіть іноді і дві, але потім по трохи біль йшла, і так само йшла залежність до сигарет.

-Дивись, ось це. – друг відає мені до рук папку – Завтра має бути відкриття кав’ярні, і потрібно перевірити чи все добре. Я дивився, і все ніби як чисто. – відкриваю папку і дивлюся. – Господарка, хоче підписати з нами договір на надання послуг, і просила щоб ми підібрали гарного юриста-адвоката, я хотів взяти її собі. Бо в нас зараз стільки глобальних проблем, а тут лише іноді потрібно перевіряти документи, ще й в них така смачна кава, а дівчата які працюють це взагалі можна кінчити при їх вигляді тільки.

-Йоу, братику заспокойся.- від цього самця мені стає некомфортно. – Добре, я перегляну все до завтра, в якій годині ти мав зустрітися?- закриваю папку і переводжу погляд на друга.

-На десяту, адресу надішлю тобі зараз. – він дістає телефон, і шукає адресу. – Ось записуй, але мені здається, що це поруч з нашим офісом. – прочитавши адресу, розумію, що друг правий. І це дійсно поряд з офісом на сусідній вулиці.

-Так, це біля офісу. – стверджувально киваю. -Гаразд, йди вже до своєї Жаночки, а я додому. Треба ще прочитати це все. – вказую на папку.

Ми прощаємся і друг йде назад до клубу, а я прямую до машини. Заводжу двигун і виїжджаю, додому мені їхати недовго ще й щастить, що всі світлофори зелені. Тому за десять хвилин я вже біля свого ЖК. Паркую машину, беру папку яку дав Свят і йду до квартири. Вітаюся з вахтером, і прямую до ліфта.

Моє життя, зараз таке саме пусте як і моя квартира, тиха…І спокійна. Але насправді в цьому є свої плюсі, мене ніхто не турбує, я можу спокійно вештатися до пізньої ночі, гуляти по квартирі в спідній білизні. Звичайно якби в мене була моя сім’я то такого б не було, та й ми в квартирі не жили, мали свій маленький, затишний будинок за містом, але коли їх не стало я продав його і придбав квартиру, з якої зручно їздити до офісу і по всіх справах що в місті. Правда продаж будинки дався мені дуже морально важко, але зараз я розумію, що зробив правильно, адже дизайн будинку обирала дружина, бо мріяла про це та й вчилась вона в мене на дизайнера, працювала, а потім вагітність Аделінкою, і все з роботи вона пішла, насолоджувалась майбутнім материнством, зараз би наша донечка вже пішла до школи.

Підходжу до тумби, яка знаходиться біля телевізора, тут знаходяться фотографії моєї сімʼї. Всієї, навіть є фотографія батьків, з їх весілля, іноді мені здається, що я став занадто старим, бо моя квартира хоч і холостяцька берлога, але ці всі маленькі деталі роблять з мене синтемантального.

Нагадаюсь, що обіцяв переглянути документи друга, на завтрашній день. Тому взявши папку читаю, за вивченням всіх документів проходить приблизно дві години. Бачу, лише одну помилку в страхуванні, хм… фірма досить дорога, але зробила помилку в квадратурі, треба з цим би розібратись, але спочатку зустріч з господаркою. Ігнатенко Емілія Федорівна. Ну, що ж познайомимось з вами Емілія Федорівна, сподіваюсь, ви не занадто молода.