Глава 20

Ден

Пройшло вже більше місяця після нашої зустрічі, але я все ще не можу заспокоїтися на рахунок моєї незнайомки, тяжко розуміти, що знайшовши дійсно приємну людину, в досить дивному місці. Стриптиз клуб і безглузда вечірка, на яку я пішов за рекомендацією Свята, а знайшов дівчину яка закохала в себе, думаю я її не залишив байдужою теж.

Признаюся чесно, шукав її де тільки можливо навіть став постійним клієнтом клуба, але її там більше не було через, що мої надії постійно згасали, я спілкувався і з власником клуба, але він надав мені лише інформацію про те що це були якісь невідомі йому дівчата, він навіть не брав у них ніяких контактів, адже вони призначалися лише на один вечір. Пробив по всім своїм каналам, але як виявилося в нашому місті більше двісті дівчат з схожими параметрами і зовнішністю, всіх пробивати я не мав сенсу. Тому, щоб трохи забути про неї я поринув дуже сильно в роботу, але коли мав вільне вікно або вільну хвилину то думав лише про неї.

Наша фірма зараз виходить на новий ще більш перспективний рівень, чомусь зараз всі великі шишки в нашому місті зазнали великих юридичних проблем і найкраще хто може їм допомогти це звичайно наша фірма, чи добре нам? Звичайно, адже саме цього ми і намагалися добитися.

-Денисе Олегович, до вас клієнт. – чую від секретарки.

-Скажи, що може заходити.

Відразу після цих слів до мене в кабінет заходить відомий власник будівельної компанії Сергій Левицький. Встаю, тисну йому руки, запрошую сісти навпроти, також помічаю, що за ним зайшов його охоронець, страшно якщо чесно. Але тримаю і надалі своє обличчя.

-Я слухаю, які у вас проблеми. – кажу наче психолог, але така моя манера спілкування, нічого не можу вдіяти.

-Денисе, ти знаєш всі мої проблеми, і от мені треба їх вирішити. Але чомусь вони досі мене турбують. – каже в своєму звичному тоні, ми почали працювати з ним та його компанією не так давно, але вже знаємо всі проблеми, і активно займаємося вирішенням.

-Так, я пам’ятаю, що обіцяв до кінця місяця вирішити все, але нажаль все не так просто. Згідно по закону…

-Мене не турбує твій закон. Бо я сам є ним. – не встигаю договорити як він одразу перебиває.

-Вибачте, за незручності. Ми працюємо ще досі над цим, але маю втішні результати, ми знайшли помилку ось тут. – передаю договір який надав Сергій Васильович при першій зустрічі. – Тут, є вагома помилка, не знаю хто робив вам цей договір, але вказано, що якщо клієнту не сподобається результат роботи, ви маєте повернути всі кошти які були надані, і головна фішка, в тому, що ви не маєте дозволу на переробку готового результату. – він уважно вчитується в договір. – Також, провівши повний аналіз ваших справ я помітив, що у вас є витік грошей в так звану «Скарбниця слів».

-Що за маячня, ми нікуди не перекидаємо гроші. – чую злість в голосі Левицького.

-Так, я вам вірю. Але цей рахунок був відкритий в банку який знаходить в Німеччині і після кожної угодити туди переводилися кошти, 10-20% відсотків. Рахунок відкритий на ім’я Віра Чеславська. – показую наступні папери. – і тут є підпис, ваш підпис, що ви особисто надаєте згоду на переказ коштів.

-Вітя. – звертається до свого охоронця. – Переглянь в базі хто така ця Віра і ким працює в нас.

-Не потрібно, ми це вже зробили. – дивування на обличчі клієнта не потребує довго чекати. – Віра Чеславська, це не справжнє ім’я та фамілія на кого перекидаються кошти, цієї людини немає в живих вже більше двох років, тому хтось скористався просто ім’ям та прізвищам. Пробивши по своїм каналам, ми дізналися, що у вас на фірмі працює таких хлопець на ім’я Борис Вільний. Віра це його бабуся, а він працює у вас у бухгалтерії.

-Я зрозумів, треба розібратися з ним. – він підкликає охоронця, каже йому щось на вухо, той киває і виходить з кабінету. – Це все? Що вам вдалося розрулити? – спокійно запитує і відає назад папери.

-Поки, що так. Також ми працюємо над нещодавно надісланим запрошенням до суду. Яке ви надіслали нам два дні тому.

-Так, я це пам’ятаю. І мені би хотілося, щоб саме ти став моїм адвокатом. – приємно чути, від таких людей довіру в свій бік.

-Буду намагатися, щоб справа не дійшла до суду, точніше щоб ви не були причетні.

Отримавши потрібну інформацію, він встає, дякує за досить швидку та зрозумілу подачу, тисне руку і виходить. Я ж с полегшенням видихаю, іноді коли такі люди приходять до тебе за допомогою стає не по собі і лячно одночасно, адже знаєш на що може піти Левицький, і якщо йому щось не сподобається то рахуй, тобі спокійно вже ніхто не дасть жити. Тому з такими людьми потрібно дружити.

Закінчивши роботу близько дев’ятої я прямую додому, а можливо і ні. Мрія зустріти незнайомку мене не покидає, тому звертаю вже знайомою вулицею їду до бару, сьогодні п’ятниця людей значно більше ніж в минулі рази, загалом це все чоловіки, але і такі що прийшли з дівчатами, правда ніколи не розумів для чого вони тут, але все ж, це є свого діла мистецтво, різновид танців.

Ледве знаходжу місце для паркування машини, сьогодні якась тусовка? Майже завжди тут є вільне місце, але цього разу довелося трохи покружляти. Вийшовши з машини помічаю знайому фігуру, а він що тут робить? Свят як завжди бігає від спідниці до спідниці, цього разу вирішив привезти на вигляд культурну дівчину до клубу.

-Ого, які люди? – усміхається друг як тільки помічає моє приближення в його сторону. – Жаночка, познайомся це мій найкращий друг по сумісності колега, і ще й бос нашої фірми. Коротко мій брат, хоч і не рідний.

-Вітаю, рада з вами познайомитись. Свят про вас багато розповідав. – посміхається дівчина, подаючи руку, тисну.