Глава 19

З настанням вечора, я все більше турбувалася за кошеня, вона так і спала. Ще й Елі немає, що тепер робити я навіть не знаю, на мої гукання вона ніяк не реагувала. Тому рішення одне писати ветеринару. Надсилаю повідомлення тремтячими руками і чекаю відповіді. Довго чекати не довелося, адже мені одразу приходить відповідь, радить спробувати зміряти температуру і якщо вона вище норми то відразу везти до них у клініку.

Спробувавши зміряти, бачу позначку яка відповідає нормі, написавши лікарці, вона дає пораду спробувати напоїти кошеня, якраз в цей час додому заходить подруга, втомлена після зміни в кафе. Бачить мій стурбований стан, швидко знімає взуття і приходить, сідає поруч, запитує, що сталося. Пояснюю все, що знаю, подруга заспокоює і гладить малечу.

-Доречі, це дівчинка. Ветеринар просила написати дані, але з ім’ям я поки, не знаю що робити вирішила почекати тебе. – сумно посміхаючись переводжу погляд на подругу.

-Хм… я навіть не знаю як цю малечу назвати. В тебе є якісь варіанти?- зацікавлено дивиться на мене.

-Ну, мені здається якщо ми назвемо її по типу Сніжинка, Білосніжка або Хмаринка то це досить часто вживані імена. Хочеться чогось особливого для цієї красуні. – чухаючі за вушком звертаюся до неї.

-Я завжди мріяла назвати свого улюбленця Мілка, бо буде люблю цю шоколадку. Особливо з по…

-Полуницею. – в один голос сказали ми і почали сміятися. В нас з Елею дуже багато схожого, як в люблених продуктах так і музиці, у фільмах то є трошки розбіжності, але ми завжди знаходимо компроміси.

-Отже, вирішено тебе мала. – звертається до кошеня. -Буде звати Мілка, бо ми любимо шоколадки і тебе. – сказала це і поцілувала її. Яка я рада, що ми маємо тепер маленький, пухнастий, клубочок щастя. Сподіваюся, що завтра їй стане легше. – Соломій, я сьогодні відпрацювала останню зміну в кафе, і маю через дві години бути в клубі.-Почувши ці слова мене пробирає всю до мурах. Не хочеться, втрачати подругу, але розумію, що моя думка нажаль нічого не змінить. Тому спокійно киваю, і вирішую її обійняти, щоб вона знала яке би рішення вона не зробила я завжди залюбки її підтримаю.

Еля зібралася на диво дуже швидко, порощавшись з Мілкою та мною побігла бо її вже чекає таксі. Залишившись вдвох з кошеням вирішую переглянути комедію, яка вийшла декілька днів тому. Має цікаву назву, і сюжет ніби не поганий. Але перші хвилини і вона мені вже не цікави, тому переглянувши половину я засинаю прямо на дивані. Прокидаюся я вже під ранок, адже маленькі лапки не дають мені довго спати.

-Я рада, що тобі сьогодні легше. – гладжу мальку хуліганку, дивно, але повернення подруги я не чула. Тому вставши з дивана на скільки мені дозволяє це зробити Мілка, ми йдемо разом до кімнати подруги, тихенько стукаю, але двері відчиняються самі собою. Спить, фух вже менше хвилювань. -Ходімо, нагодую тебе. – звертаюся до кішечки я вже хотіла зашмигнути до кімнати, але переконання, що вона зараз буде їсти перемогли, посміхаюся як мило вона перебирає своїми маленькими лапками. Насипаю потрібну кількість корму в миску, і якраз вмикаю кавову машинку. Тепер наше життя буде на багато краще.