Глава 18

Закінчивши огляд у ветеринара, здавши потрібні аналізи, і навіть кошенятку зробили щеплення, також за рекомендацією лікаря купила потрібний корм. І ще вона сказала, що в нас дівчинка, запитала як її звати, але нажаль без Елі цього вирішити не можу, адже вона також рахується господинею, сказавши лікарці про те що ім’я нажаль немає, вона попросила до завтра надіслати їй повний пакет наших документі разом з ім’ям кошеня, і наполегливо просила поставити чип, адже не відомо чи потрібно нам буде їхати за кордон або наприклад ми її загубимо.

Отже з повним пакетом корма та інформацією вирушаю додому. Також встигаю заскочити в зоомагазин і купити все по списку який вчора писала разом з подругою. М-да, в наш час тримати домашнього улюбленця такі ж самі витрати як і з дитиною, хоча напевно з другим тяжкіше, але мені цього поки не дізнатися.

Змучившись за час дороги кошеня засинає прямо в гостьовій кімнаті поруч з диваном, я ж в свою чергу вирішую зайняти трохи навчанням, нагадаю сама собі, що ще декілька тижнів і почнеться літо, я закрию сесію і зі спокійною душею можу дати собі відпочинок. Отже мені потрібно до наступного тижня здати два проекти які відкладала весь час цим напевно зараз і займусь, відкриваю ноутбук, знаходжу потрібну інформацію, перечитую багато, знаходжу для себе досить багато цікавої інформації.

Признаюсь чесно вчитися в університеті економіки цікаво, але моментами тяжко, з урахуванням того, що всієї інформації не знайти в джерелах які відомі всім, я більше скажу іноді навіть GPT не допомагає. Отже закінчивши перший проект, я вирішую на кухню за обідом, наша кішечка ще досі спить, ветеринар мене попереджала, що можливо сьогодні вона буде більш в сонливому режимі, але щоб на стільки я не очікувала, все ж заспокоюю себе і прямую за своєю цілю. Зробивши на швидку руку обід, швидко з’їдаю, сама з себе дивуюся, адже тяжко іноді буває запихнути в себе навіть якусь канапку, а тут ціла тарілка з рисом і куркою.

Помивши посуд, повертаюся назад до кімнати, мені треба завершити з графіками і перейти до написання іншої роботи, все ж знаходжу помилку в одній з формул, і тоді все на свої місця. Остання робота і я допускаюся до сесії, знаходжу потрібний імейл і надсилаю викладачці. Тепер моя совість спокійна і є навіть шанс, перевестися на бюджетну форму, хоча це і невеликий шанс. Як тільки я закриваю кришку ноутбука, мій телефон видає сигнал. Беру до рук і помічаю, що телефонує бабуся.

-Вітаю, як в тебе справи донечко? – після пропажі мами, бабуся саме так мене і називає. Хоч вона і татова мама, але моя була для неї як донька.

-Привіт, все чудово. В тебе як? Як Андрес?- Андрес це чоловік моєї бабусі, загалом саме він забрав її з України і перевіз до Естонії.

-Ой, чудово сонечко. Ось плануємо їхати влітку до Греції. Загалом все по старому.

-Я рада це чути! – насправді, коли бабуся тільки переїхала до свого чоловіка, я цим переймалася, і довгий час тримала образу, але згодом, коли батьки почали мене відвозити до неї за кордон на тиждень-два. Ця образа йшла, і я почала радіти за те що моя бабуся в такому віці знайшла справжнього чоловіка який кохає її, а вона в свою чергу не може жити без нього як вона потім мені пояснила він для неї як кисень, те саме і казав Андрес.

-Як справи з навчанням Солічка? – лише бабусі дозволено так називати мене. Соль, Солічка. Наче нота соль, але з її вуст це звучить так лагідно.

-Все чудо, якраз перед твоїм дзвінком закінчила останню роботу, і тепер можу спокійно готуватися до сесії. – усміхаюся, хоч вона цього і не бачить.

-Це добре дитинко, сподіваюся, що в  тебе все вийде на відмінно!- підтримка бабусі, наче як від мами.

-Дякую! Доречі, я почала читати книгу яку ти мені подарувала. І вона видалась настільки легкою та цікавою, що затягує і не можу відірватися.

-Приємно чути, донечко, а чому це твій батько не підіймає від мене слухавку? Дзвоню йому сьогодні цілий день, а він наче зник. Не знаєш як він там? – ох, бабусю ти би знала, що він хоче від мене очманіла напевно.

-Не знаю, ми не спілкуємося. – напевно це було зайве.

-Що він вже вчудив? От хай він тільки мені передзвонить, видно давно його ніхто не сварив. – ух, бабуся увімкнула строгу маму.

-Ні, ні все добре. Просто зараз в нас немає часу для зв’язку, тато у відрядженнях або на нарадах. А в мене кінець року купа завдань, проектів, ще й робота. – намагаюсь хоч якось викрутится, ніби вдається.

-Зрозуміла, добре дитинко не буду заважати. Вчися, і знай що ми чекаємо тебе у гості! Андрес передає вітання і Мартін вже скучив за тобою. – Мартін це пес бабусі, милий маленький мальтіпу, наче іграшка, м’якенький та лагідний.

-Дякую, обов’язково приїду як тільки виявиться вільний тиждень. Все обійняла вас всіх. – прощаюся, і вже хочу зустрітися.

-Цьом, цьом. – і бабуся скидає слухавку.