Глава 14

-Як у вас пройшла зустріч з татом?- це питання, викликає в мене одразу ком в горлі, і сльози на очах, подруга помічає зміну мого настрою, тому одразу бере за руку в знак підтримки. – Все гаразд?

-Він хоче примусово видати мене заміж, але я Ель цього не хочу.- дивлюся на неї і відчуваю, що сльози вже поступають до моїх очей. – Я не хочу цього, якби ще там був нормальний хлопець…Але там такий…ти би його бачила, він намагався з себе робити такого хлопця, що мені аж огидно було сидіти там. – я роблю глибокий вдих та видих, щоб заспокоїтися.

-Жах, твій батько не припиняє дивувати, я думала що ти просто зробиш йому компанію, але такого я точно не очікувала. – подруга очевидно не рада такій новині не менше ніж я. – Я сподіваюся, що ти не погодилась????

-Ні, ти що? Але тато надіслав мені ось це повідомлення. – Розблокувавши телефон даю його подрузі, вона уважно читає і видає невеличкий смішок.

-Хах, бідне життя… Повір Соломка – вона переводить на мене погляд. -Краще досягнути всього самій, а не жити в золотій клітці. – вона посміхається і обіймає мене. – Щось можливо ще казав?

-Так, коли ми їхали в машині він запропонував мені угоду, типу якщо я вийду заміж за цього Тимофія то він закриває наш борг. Але як ти зрозуміла тепер ми маємо його самі закривати… -сумно усміхаюся.

-Ну і нічого, ми вчора отримали нормальні кошти, домовимося з тим тіпом, щоб дав відстрочку ще на декілька місяці. Не хвилюйся прорвемося. – Вона знову дарує мені чарівну посмішку та поспішає прибирати зі столу.

Прибравши на кухні, вимивши весь посуд, ми розходимося по своїх кімнатах. Про чек поки що не хочу говорити Елі про чек, що дав мені незнайомець, але тепер коли я вільна від тата. Я хочу знайти його, можливо це і безглуздо але все ж. Не ризикну не дізнаюся вірно?

Ранок понеділка зустрічає сьогодні яскравим сонячним світлом, заглянувши в додаток з погодою бачу, що нарешті до нас приходить тепла весна. Тому і настрій сьогодні сонячний, тому швидко вставши з ліжка я прямую на ранкові процедури: кава, вмивання обличчя, прибирання в кімнаті. І все можна вирушати в бій, сьогодні маю досить багато справ, а саме пари в універі які йдуть, що найменше до третьої і відразу потім біжу на роботу.

Швидко одягнувшись, зазираю до кімнати Елі, повідомляю, що через хвилину виходимо, якраз в цей час подруга малює стрілки і вони не виходять через це вона гнівається, тому вирішує буди без них. Накидаю собі на плечі піджак, одягаю білі конверси і ми виходимо, згадуємо про вчорашнє сміття, через що подруга повертається до квартири, а я тримаю ліфт.

Швидко дійшовши до універа ми знаходимо потрібно аудиторію, займаємо місця біля вікна та чекаємо початку першої пари за розкладом стоїть пара з моєю улюбленою викладачкою. Отже день починається добре. Наступна пара йде вже складніша, нам доводиться писати аналіз спостереження. Не розуміючи як правильного його оформити, ми з Елею просимо допомоги у нашої старости та залюбки допомагає, або це нам здається. І остання на сьогодні пара яку ми маємо відвідати скасовується, чому ми дуже раді, тому прямуємо додому. Подруга сьогодні вихідна, а це значить, що вечеря на ній і прибирання також. Тому як тільки двері нашої квартири зачиняються ми йдемо по кімнатах, вирішую продовжити читання книги подарованою бабусею, насправді, історія досить цікава, але має нюанси от як для прикладу головна героїня весь час приховувала від свого коханого чоловіка, що має другу сім’ю, тобто по книзі вона завагітніла від того кого кохала, але продовжувала повертатися до чоловіка який над нею знущався і не рахував за жінку, а вона на томість продовжувала себе принижувати і повертатися після тижню життя з хлопцем який її кохав, та втрата дитини від нього стала найбілішим поштовхом піти від катувальника та абюзера. М-да бабуся вмієш ти звичайно обирати книжки. Дочитавши майже половину книги відкладаю, починаю потихеньку збиратися до кав’ярні, роблю собі високий хвіст, надягаю джинси і рожеву сорочку. Беру сумку в якому знаходиться форма бо брала на вихідні, щоб попрати і звичайно змінне взуття.

-Ель я пішла.- звітую подругу виходячи з квартири.

Тепер мені доведеться як найбільше працювати, бо тепер підтримки від батька я точно не буду очікувати, ще потрібно розібратися з боргом і в найближчий час дійти до банку, щоб зняти кошти, а потім покласти на потрібний рахунок. За цими всіма думками я приходжу до потрібного закладу, мило вітаюся з адміністратором та господинею, вони посміхаються вітають у відповідь, але розмову не зупиняють. Переодягаюся в змінний одяг, поправляю зачіску і йду за касу. Сьогодні роботи дуже багато, майже кожен відвідувач просить каву і пораду яке тістечко найсмачніше. Сьогодні в нас меню понеділка тому всі десерти неймовірно свіжі та смачні. Дивлячись на них думаю запримітити і собі один, але поки про це рано думати, як тільки людей стає менше я видихаю з полегшенням.

-Яр куди ми приїхали? Що за мімішне кафе?- чую діловий та досить грубий голос.

-Вітаю. – мило посміхаюся діом чоловікам в ділових костюмах, на вигляд їм до тридцяти, але видно з заможних сімей. – Що бажаєте замовити?

-Ух, Ярчик забираю свої слова назад. – звертається чоловік до свого друга. – Скажіть, якщо я зроблю замовлення то отримаю ваш особистий номер телефону? – дарує посмішку чеширського кота, я мило посміхаюся.

-Заспокойся Свят, не турбуй дівчину. Нам будь ласка три кави.

-Яку бажаєте? В нашому меню досить багато кави і вони з різних країн. – посміхаюся чоловіку навпроти.

-Лялечко, давай нам три італійських американо.- знову в нашу розмову додається Свят?-  Тільки в одне додай трішки сливок. – записавши в планшеті потрібне замовлення. Дивлюся на чоловіків.

-З собою чи будете пити тут?

-З собою.

-Так, зрозуміла. Не бажаєте, щось до кави? Сьогодні в нас дуже смачні еклери. – посміхаюся.

-Ні, дякуємо. – звітує чоловік. – Оплата буде картою.- киваю, роблю декілька записів в планшеті, переводжу оплату на термінал та вказую чоловіку.