Глава 13

Як тільки потрапляю до квартири, замикаюся на всі можливі замки. Помітивши, що нікого немає вдома, йду в свою кімнату, знімаю цей проклятий костюм, переодягаюся в домашній одяг. І сідаю на ліжко, сльози душать мене з середини і не стримавшись, починаю ридати.

Чому він так вчиняє зі мною? Де я так нагрішили, що мені потрапився саме такий батько? Скільки разів я просила його не втручатися в моє життя, він погодився, а зараз знову це робить. Примусово видає мене заміж та ще й погрожує, я в свої двадцять два, маю слухатися. Але я цього не хочу, краще би я тоді полетіла з матір’ю в те відрядження. І була би або мертва або пропавши безвісти.

Моя істерика настільки сильна, а сльози котяться з такою силою, що я навіть не помічаю як в такому стані перебуваю вже більше години, коли розумію, що мої очі вже печуть від сліз я намагаюсь трохи заспокоїтися встаю з ліжка, та прямую до ванної кімнати, ужахаюся від самої себе точніше від вигляду. Очі червоні, і трохи припухли, обличчя червоне, доріжки від сліз видно неозброєним оком, волосся розтріпалося.

Вмиваюся і стає трохи легше, прямую до передкової знаходжу сумку, а в ній телефон, десять пропущених від батька та п’ять від Елі, також помічаю, від тата повідомлення:

«На роздуми в тебе є місяць! Якщо ти зробиш вибір в сторону бідності і самостійності то будь ласка! Але якщо тобі ще дійсно я важливий то ти зробиш правильний вибір донечко. Буду чекати твоє відповіді…»

Ні! І ще раз ні тату, я вже зробила і він тобі звичайно не сподобається, але все ж я його не зміню тому, відразу набираю повідомлення.

«Тату, мені навіть не потрібен місяць, моя відповідь вже сказана тобі. Я обираю як ти сказав «Бідність і самостійність», дякую за виховання.» - Надіслано і відразу переглянуто. Але відповіді немає, що ж «Привіт бідне та самостійне життя»  

Відклавши телефон, я йду готувати собі вечерю, дивно вже майже сьома, але Елі немає. На всяк випадок приготую для неї також, отже сьогоднішня вечеря має назву «Все, що є в холодильнику». Тому дістаю рибу, яку купували вчора, роблю для неї маринад та залишаю на хвилин двадцять, наступне це картопля, гарно вимиваю, беру до рук ніч і починаю чистити, нарізаю майже однаковими кубиками, кладу в каструлю і ставлю на плиту, далі рибу викладаю на деко і відправляю смажитися до духовки. Помічаю в холодильнику декілька огірків та листя салату, зробимо легенький салат і заправимо грецьким йогуртом, звідки він у нас я не знаю. Чую, що хтось ломиться в двері, стає трошки лячно, тому підходжу максимально тихо і дивлюся у вічко. Фух, Елька пришла. Відмикаю всі замки і як тільки подруга заходить міцно обіймаю.

-Ей, щось сталося? – гладить легенько мене по спині. -Соломій? – стурбовано запитує.

-Все гаразд, чесно. – відсуваюся від подруги, встаю навпроти, спостерігаючи як вона знімає взуття, потім сумку кладе в шафу, що в передковій.

-Чим так смачно пахне? – запитує подруга посміхаючись.

-Вечеря, давай швидко йди мити руки, я тебе чекаю. – залишаю подругу у ванній, сама йду на кухню дістаю рибу викладаю на тарілки, потім картоплю. Додаю сіль в салат і ставлю на стіл. Якраз в цей час заходить подруга.

-Ого. В честь чого такий пір? – запитує вона сідаючи навпроти. – Маємо привід для святкування?

-Та ні, просто вирішила приготувати, цього разу щось цікавеньке. А то ми завжди одними макаронами на швидку руку перебиваємося. – Подруга посміхається і сідає навпроти.

Ми спокійно їмо, спілкуємося на різні нейтральні теми, плануємо завтрашній день. Адже маємо досить багато планів, завтра в мене зміна в кафе, також відвідування пар, і вечері ми плануємо почати перегляд нового серіалу, який нещодавно вийшов на Нетфлікс.

-Як у вас пройшла зустріч з татом?- це питання, викликає в мене одразу ком в горлі, і сльози на очах, подруга помічає зміну мого настрою, тому одразу бере за руку в знак підтримки. – Все гаразд?