Глава 10

Соломія.

Не віриться, що ми з Елею нарешті зможемо спати спокійно, і тато не буде більше мене шантажувати, але все ж коштів я в нього просити не буду. Та надалі буду підпрацьовувати в кафе баристою-офіціанткою мені дійсно подобається ця робота, там діє своя атмосфера. Запах кафи та свіжих тільки но с печі круасанів, також мені подобається дарувати посмішки людям які цього потребують, за ці декілька місяців, що ми працюємо там, я навчилась трохи зчитувати емоційний фон людей. Як ось нещодавно, до нас завітала дівчина, я відразу відчула, що в неї щось сталось, виявилось, що мої здогадки були вірні. І в дівчини на днях дуже сильно захворів собака, який з нею с самого дитинства, вона була дуже в пригніченому настрою, та кава з соленою карамеллю підняла їй трохи настрій та малюк с песиком на ній. Вона сумно мені усміхнулась, подякувала та пішла…Але вчора вона завітала знову і не одна, а саме з тим самим пухнастим другом, він виявився дуже милим, та ми с Елею навіть встигли трохи його потіскати. Дівчина ще раз подякувала особисто мені подякувала за підтримку, хоч вона була і мінімальна, але все ж їй стало краще…

-Соломка, що з тобою? -Цікавиться Еля після того як ми виходимо с клубу, в який я вже точно не повернусь.-Ти виглядаєш якоюсь загадковою, що в тебе сталося з тим чоловіком? Ти від нього повернулась, ні з ким не говорила, і на мене не звертаєш уваги, хоч я пляшу як клоун. Він тебе чимось образив? Тільки чесно… -Вже з нотами тривожності запитує подруга, я посміхаюсь.

-Все чудово, він виявився доброю людиною. – я посміхаюсь та згадую того чоловіка, він був таким милим та приємним, навіть допоміг і стримав обіцянку, але чесно  була би дуже навіть не проти, щоб він її порушив, бо я відчувала все, і під час поцілунку і той момент коли я його обійняла.

-Уууу…подруго невже ти закохалась в нього с першого погляду? Я таке тільки у фільмах бачила та в книжках читала.

-Ні, ти що?? Я і закохатись? Ні в якому разі. – дивлюсь на подругу та на її єхидну посмішку. -І от хто я така? А хто він? Невідомо ми два незнайомці, які просто поспілкувалися в місці яке точно не для цього. -пояснюю подрузі.

-Ну на рахунок того, що ви незнайомці я погоджуюсь, але можна ж було обмінятися контактами. Чому ви цього не зробили? – запитує поруга якраз в той час я під’їжджає таксі. Сівши в авто ми продовжуємо говорити на тему яку не закінчили.

-Та дійсно, я тобі пояснила якби це було десь в іншому місці ми би обов’язково це зробили. Ти уявляєш як би я осоромила батька. Донька самого Левицького, який має безліч філіалів з будівництва не тільки в Україні, а ще багато де за межами. Підпрацьовує в стриптиз барі…Смішний жарт, але не цього разу.

-Ну напевно ти і права, але завтра ти пошкодуєш, що не взяла його контакти. – повідомляє подруга, та дістає з сумочки телефон. Повторюю те саме, заходжу спочатку в Instagram, сьогодні я викладала історію з кав’ярні, багато знайомих уподобали та навіть хтось відповів, заходжу в чати та бачу не прочитані повідомлення від старости, Вишневського це одногрупник який в мене закоханий від початку, та від нашої відмінниці. Показую Елі повідомлення, та усміхається та знову залипає в свій.

«Соломіє, хочу нагадати тобі, що всі викладачі люблять мене! Та я не збираюся відавати тобі стипендійне місце» -ух ти, нічого собі то її не сподобалося те що я почала вчитися? Ха-ха, дуже смішно. Надсилаю у відповідь смайлик, що сміється.

Наступне повідомлення відкриваю від старости, вона поспішає повідомити, що через декілька тижнів буде захист проектів які вплинуть на семестровий бал, і якщо я хочу перейти на безкоштовне навчання то мені слід обрати одну з тем філософії, не навиджу цей предмет тому що його веде син декана, і він настільки вимогливий, що навіть наша відмінниця не завжди хоче ходити до нього на пари, а ще на скільки я знаю він не одружений та не бере хабарі, що мені ой як не подобається, ходять навіть чутки між старшими студентами, що він може і бере, але лише натурою, тобто через секс, чула таке, що коли йшла сесія одна з дівчат прямо посеред екзамену йому відсмоктувала, і тоді він майже всім ставив зараховано.

Не встигаю, дочитати теми проектів, як ми гальмує біля нашого під’їзду, за дорогу до нашого будинку оплатив власник клубу, тож платити не доводиться чому ми дуже і дуже щасливі, втомлені після так званої «роботи» ми заходимо до нашої квартири, доречі квартира у нас дійсно не погана, дивлячись на ціну то це навіть дешево для неї, адже ми живемо майже в центрі міста, неподалік нас є станція метро, до універу прогулятися ну хвилин п'ятнадцять, робота також поряд. Ремонт у нас свіжий та сучасний, найбільше, що мені тут подобається так це те, що в нас в кожної окрема кімната, гостьова та кухня вони суміжні, що доречі мені подобається. Ванна досить простора та світла, куди в принципі я і йду спочатку, поки Еля порається в себе в кімнаті. Заходжу до ванної кімнати, вмикаю в першу чергу світло, трохи лякаюся побачивши себе в дзеркалі, йой як я жахливо виглядаю, локони що трималися весь вечір тепер висять наче солома на голові, помада, що була на губах розмазана по всьому обличчю і самі губи трохи припухли, доторкаюся до них та відразу згадую наш поцілунок… Чимось зачеп мене цей чоловік. У нас схожі з ним історії, але його звичайно більш трагічна…втратити дитину та дружину я тільки ожу уявити в якому він був стані коли дізнався цю новину…

Так, Соломія заспокойся час вже викинути його з голови, він допоміг тобі, що дуже і дуже тішить мене, але є невеличкий нюанс, тато контролює все в тому числі і наші витрати, якщо запитає де взялась така велика сума я навіть не знаю, що можна буде йому сказати. Але про це я подумаю вже завтра.

Швидко змиваю свій макіяж, вмиваю обличчя та швидко приймаю душ, мию все тіло гелем з запахом лаванди та на скрип вимиваю волосся, не хочеться залишати на собі ні запах ні саму атмосферу клубу. Закінчивши, переодягаюся в піжаму та висушую волосся, беру до рук бігуді. Хочу виглядати завтра гарно, адже маю скласти татові компанію, хоч я цього і не дуже сильно палаю бажанням, але знаю що мені буде гірше…