Глава 2

Гальмую біля свого ЖК, залишаю машину на парковці, дістаю з заднього сидіння сумку, та йду до своєї квартири. Як тільки заходжу до ліфта мій телефон оживає. На екрані смартфона висвітлюється ім’я «Свят». Підіймаю.

-Йоу, привіт Ден. Як ти? – запитує друг як тільки я натискаю зелену кнопку.

-Привіт, ну краще ніж завжди. – відповідаю йому, та натискаю потрібний поверх.

-Ти був у них? – з співчуттям у голосі запитує Свят.

-Так… - Сумно відповідаю йому. – Зустрів там Агату Едуардівну. Вона мені сказала, що вже час настав їх відпустити. Але Свят я не розумію як це зробити.

-Я вважаю, що вона права, тобі час жити своїм життям. Тому я і дзвоню до тебе.

-Слухаю твої пропозиції. – Якраз ліфт прибуває на мій поверх, виходжу та прямую до своєї квартири. Відчиняю та заходжу.

- Мені поступила пропозиція.

-Яка?-Друг мовчить.- Свят? Ти тут? Харе тягнути кота за те, що не треба– вже трохи роздратовано відповідаю найкращому друг.

-Ну загалом, сьогодні буде якась туса в клубі «Океан», той що на березі знаходиться. Але вечірка ніби як закрита і приватна, запрошення туди дістати було дуже тяжко. – пояснює мені Свят.

-Ну і ти якимось дивом дістав туди квитки. – невимушено посміхаюся, це ж Свят щоб він і не дістав?

-Бінго, отже початок о восьмій вечора. І ми туди йдемо! – він  трохи підвищує голос, даючи зрозуміти, що відмови він не приймає.

-Добре, з тобою сперечатися немає сенсу. Надійшли адресу, приїду. – погоджуся, може дійсно варто починати жити?

-Люкс, кидаю адресу вже. А доречі, з нами ще буде Ярик, він ніби сьогодні повернувся з відпочинку чи то відрядження в нього було. – повідомляє мені друг. – Нарешті легендарне тріо зустрінеться сьогодні. Все пупсику відключаюся. – Кидаю смішок, та він вимикається.

Зі Святом та Ярославом ми знайомі ще з самого дитинства. Якось одного разу наші матінки зустрілися в одному парку, почали спілкуватися, та зрозуміли що мають багато схожого починаючи від місця проживання, закінчуючи тим, що вони майже одночасно стали мами. Адже ми з хлопцями маємо дні народження один за одним. Тобто виходить так що Свят в нас найстарший, потім на наступний день святкую я день свого народження, а останній Ярослав. Отже зробивши висновки, наші мами обмінялися контактами, та адресами, почали багато спілкуватися, проводити час разом, далі було знайомство сім’ями, де наші батьки здружилися ще більше . І от вже майже тридцять років дружать, підтримують один одного. Їздять на відпочинки разом звичайно за наш рахунок. А ми в свою чергу з хлопцями як брати. Ходили до однієї школи, де завжди до директора викликали наших матусь. Подорослішавши ми вступили до одного універу, ще й на одну спеціальність. Як тільки ми закінчили універ було вирішено, те що ми не хочемо працювати ні на кого. Тому відкрили власну справу, отже на сьогоднішній час ми маємо найкращу адвокатську фірму в нашому місті, наші на той час дівчата нас в тому підтримали, і коли справи стали більш менш стабільними, почали будувати особисті сім’ї, та от якщо в бізнесі у нас все йшло стабільно та добре. То з другим кожен мав проблеми, Свят вже втретє розлучився, я втратив дружину та доньку. А Ярослав єдиний тримався з тим всім, але доля вирішила по іншому, минулого року застукав свою дружину на зраді, відразу подав на розлучення, відав їй майже половину свого майна, щоб та ні в чому не відмовляла собі та дітям. На що вона  забрала дітей за кордон, обірвала всі зв’язки і до сьогодні не дозволяє спілкуватися не їм з батьком, не йому з дітьми.

Тому сьогодні саме той день коли

 настав час зустрітися нашому тріо…