Відлуння вічності

Порожнеча

І без емоцій я пишу,

І без емоцій я читаю,

І без емоцій тихо сплю,

Та все ж над прірвою стою — у краю.


 

Лиш стукіт серця чує милий світ,

Останній подих, погляд в небо.

І тіло замовчить навік,

Залишивши життя свій слід.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше