Глава 1.

Марк не шукав скарбів. На розкопках стародавнього скіфського кургану, що розкинувся на пагорбі, він шукав лише правду, закарбовану в землі. Для інших археологів це були просто залишки колись величного народу - черепки, уламки зброї, потьмянілі прикраси. Але для Марка це був шепіт забутих століть. Того дня, коли він обережно очищав від землі невеличкий металевий диск, щойно знайдений у глибинах поховальної камери, він почув його. Спершу це був ледь помітний, нібито глухий звук, щось на зразок гулу. Він приклав пристрій до вуха, і звук став чіткішим - це був уривок давнього голосу, що промовляв незрозумілою мовою. Марк не міг повірити своїм вухам. Це був не просто артефакт, це був прилад, який записував звуки минулого. Це стало відкриттям, яке змінило все. 

Повернувшись до університетської лабораторії, Марк обережно поклав металевий диск на стіл. Його серце калатало, ніби він тримав у руках не просто артефакт, а ключ до забутого світу. Він під'єднав прилад до свого ноутбука, і на екрані з'явилися незрозумілі графіки, схожі на звукові хвилі. Нарешті він зміг оцифрувати та відтворити перший запис.

З динаміків пролунав голос - глибокий, з металевим відтінком, сповнений величі та сили. Це був голос Іхтіодріса, царя скіфів. Марк, знаючи давні мови, почав розшифровувати слова. 

Марк завмер. Голос лунав чітко, ніби промовця відділяло не кілька тисячоліть, а лише стіна часу, тонка, як скло. Слова звучали невідомою, але водночас знайомою мовою - їхній ритм нагадував удари серця, биття давнього барабана, яким скіфи кликали своїх богів. 

Він нахилився ближче до динаміків. Голос продовжував:

- Той, хто розбурхає сон землі, нехай згадає, що істина не в слові, а в тиші між словами.

Марк відсахнувся. Монітор комп'ютера, з'єднаний із пристроєм, раптом засвітився м'ягким золотавим сяйвом. Система не мала живлення - акумулятори були розряджені ще в полі. Та світло било зсередини самого металевого диска, який лежав поруч.

На секунду йому здалося, що зображення на екрані почало формуватися саме по собі - обриси обличчя, суворого, з глибокими очима. Потім - спалахи битв, вершники у звірячих масках, палаючі степи. 

- Ти відкрив те, що не мало бути почутим, -

- промовив голос. 

Марк відчув холод у грудях. Його наукова цікавість боролася з древнім страхом, який ніби ожив у його крові. 

- Хто ти? - прошепотів він.

У відповідь пролунало: 

- Той, хто пам'ятає. Той, хто не забутий землею. Істина не спить, археологе... Вона кличе тебе туди, де початок усіх шляхів.

Екран згас. Металевий диск охолов, але на його поверхні лишився новий знак - спіраль, що нагадувала лабіринт або мапу.

Марк схопив блокнот і зробив кілька замальовок. У глибині душі він уже знав: завтра він повернеться до кургану. Там, під шарами землі, чекає не просто артефакт - чекає пам'ять, що хоче бути відродженою.