РОЗДІЛ 7 Повернення до себе

Вона витерла сльози долонею і ще раз подивилася на чорний екран телевізора. Тепер він мовчав. Як людина, голос якої вона щойно почула востаннє. 

Софія Василівна повільно встала з крісла і підійшла до телевізора. Її рука на секунду завмерла над кнопкою. За мить вона натиснула її. 

Жінка не одразу вийшла з кімнати. Її погляд затримався на весільному фото, що висіло на стіні над ліжком. На мить Софії здалося, що Костя на весільному фото усміхнувся до неї. 

Вийшовши в коридор вона ледь не зіткнулася з донькою. Зореслава саме йшла до своєї кімнати дописувати книжку. Поглянувши на маму, вона запитала:

-- З тобою все добре? 

Софія не одразу відповіла. Лише важко зітхнула і мовчки обійняла доньку. Зореслава міцніше стиснула її в своїх обіймах. Саме мама навчила її бути сильною і завжди обирати себе. Рухатися вперед попри страх і невизначеність. 

Після цього Зореслава пішла до своєї кімнати, а Софія Василівна — на кухню. Сам процес приготування їжі діяв на неї заспокійливо. Так робила і її мама в дитинстві. 

Поки смажилися котлети, Софія Василівна поволі осмислювала те, про що дізналася. 

Вимкнувши плиту, Софія почала мити посуд. Зореслава в кімнаті слухала музику в навушниках і дописувала новий розділ своєї книжки в додатку «Бімбл». Називалася вона ,,Музична пам'ять ''. 

За вікном сутеніло. Вуличні ліхтарі тьмяно освітлювали вулиці, якими прогулювалася молодь. 

Витерши руки рушником, Софія Василівна сіла за стіл вечеряти. Пазл у її голові нарешті склався.