РОЗДІЛ 1 Несподівана знахідка

Присвячується тим, хто творив українську музику в 90-х і занадто швидко згорів, не справившись зі славою!

Наближалося 20 липня 2026 року. 

Ця дата завжди викликала в Зореслави Гайдученко смуток і тихий біль. Вона нагадувала про те, що батька більше немає.

Сидячи за столом, жінка завершувала новий розділ своєї книжки в застосунку Бімбіл. Саме там найчастіше публікувалися молоді автори. 

Її молодший брат Дем'ян уже кілька днів не виходив на зв'язок. Він був серед тих, хто пішов захищати Батьківщину. 

Її мама саме вийшла з дому за продуктами. Софія Василівна останніми днями не знаходила собі спокою. Ця дата назавжди змінила її життя. Вона втратила не просто чоловіка, а людину, яка розуміла й приймала її по-справжньому. 

Її чоловіка звали Костянтин Гайдученко. Та більшість людей запам'ятала його як панк-рок музиканта Костю Гая — засновника легендарного гурту «Проб'єм стіну».

Раптом двері відчинилися, і в коридор зайшла її мама. 

Це була висока темноволоса жінка шістдесяти трьох років, одягнена в простий костюм і кросівки. У руках вона тримала пакети з продуктами. 

— Доню, ти вдома? — гукнула Софія Василівна, ставлячи їх на підлогу. 

— Так, мамо, — відповіла Зореслава, виходячи з кімнати. 

— Доню, занеси, будь ласка, продукти на кухню, поки я роззуюся, — попросила мати. 

Зореслава мовчки взяла один із пакетів і пішла на кухню. 

Там завжди панував ідеальний порядок. А ще в повітрі стояв запах кориці та кокоса. У вільний час Софія Василівна підпрацьовувала кондитером. 

Розклавши продукти по місцях, Зореслава сіла за стіл, опустила голову на руки й розплакалася. 

Біль повернув її на шістнадцять років назад. Вона знову відчула себе тією майже сімнадцятирічною дівчиною, яка щойно поховала батька. 

Мама сіла поруч і мовчки обійняла її. Зореслава не підняла голови, лише сильніше притиснулася до її плеча. 

— Доню, я поруч, — прошепотіла Софія Василівна, погладивши її по голові. 

Через півгодини Зореслава, прибираючи у вітальні натрапила на стару касету. Взявши її до рук, вона прочитала напис ,,Для дітей''. Спершу їй не вдалося зрозуміти, про кого саме йдеться. 

Придивившись до почерку, Зореслава завмерла. Він міг належати лише одній людині. Її... батьку. 

Касета випала з її рук. Вона закрила рот долонею, щоб не закричати. Це все було... неправильно.