Глава 13. Вибух дамби

Глава 13. Вибух дамби. 

Біля підвалу вони лишили дві платформи, які притягли сюди вдень.

Одна — дістатися до дамби.

Інша — для Олесі, щоб швидко дістатися до кріокапсул.

Це було небезпечно. Адже дрони відразу засічуть рух платформи. Але ризик був виправданий. Зараз головне — час.

Чоловіки сіли на платформу і рвонули до дамби. Дрони відразу кинулися за ними. Данило знову ухилявся, як міг.

В якийсь момент Ігор не втримався і впав з платформи. Пощастило — платформа саме пролітала за пів метра від землі.

Ігор завмер, пам’ятаючи:

рух — і тебе бачать.

Данило бачив, що сталося, але сповільнитися не міг. Дрони стріляли лазером, намагаючись вивести з ладу платформу. Завдавати шкоди живим забороняла програма.

Але раптом дрони стали повільніші.

Ігор не чекав — кинувся бігти за платформою. Зрозумів, що на його падіння дрони не звернули уваги.

Він біг, не відчуваючи ніг.

І в момент, коли дрони на кілька секунд сповільнилися, різко звернув і застрибнув на платформу. Данило спеціально не підіймався високо. Озирнувшись, він сповільнив рух і подав руку Ігорю.

— Цілий? — кинув він.

— Так… — видихнув Ігор.

Дрони раптом активізувалися.

— Ще квартал — і стрибаємо.

Ігор кивнув. Він і сам бачив: до дамби лишилося недалеко.

Вірус починав діяти — дрони сповільнювалися, плуталися, втрачали маршрут.

Вони бігли до дамби. Доріжка була слизькою.

Ігор притискав до себе пакунок із дротом, запалом і таймером. Данило ніс динаміт.

Він підліз під опору і встановив вибухівку. Ігор допомагав розкласти дріт. Обоє розуміли, що часу в них усе менше.

Нарешті вибухівка була на місці.

— Добре, — сказав Данило. — Йдемо туди.

Він махнув рукою до бетонної огорожі дороги, що проходила повз дамбу.

Але на півдорозі дріт обірвався.

— Я лишуся, — впевнено сказав Данило.

— Ні. Я швидше підпалю і до тебе, — різко відповів Ігор.

Данило на мить завагався, але зрештою кивнув і пішов до огорожі.

Ігор, озирнувшись, підпалив дріт. І рвонув до укриття. За кілька секунд він уже був поруч.

Обоє напружено дивилися на дамбу.

Тиша перед вибухом була дивною — ніби сама вода затримала подих.

Ігор дивився на таймер.

00:00:07…

00:00:06…

— Тримайся, — прошепотів Данило, схопивши його за плече.

Ігор стиснув кулаки так, що нігті впилися в долоню. Він уже не чув себе — лише розпечене, нестерпне очікування.

…00:00:02

…00:00:01

00:00:00

Світ на мить осліп.

Глухий БУМ розколов ніч — так, ніби розірвалося саме небо.

За ним одразу — рев.

Хрип.

Ґвалт тисяч тонн води, що вирвалися на свободу.

Стовп пилу, бетону й бризок злетів високо над дамбою.

Повітря стало густим, наповненим вібрацією і холодною вологою.

Данило притиснув Ігоря до землі, накрив собою.

Земля під ними здригалася хвилями — наче вони сиділи на спині величезного звіра, що прокинувся.

— Тримаємось! — закричав він, але голос потонув у реві.

У тунелі Олеся сиділа, міцно заплющивши очі.

І їй раптом здалося, що вона відчуває…

не страх.

Полегшення.

Світ рушив. Загуркотів. Ожив.

Після вибуху

Рев води поступово перетворився на сталий гул.

Пил почав осідати, відкриваючи жахливу — і водночас величну — картину:

Половина дамби просто зникла.

Потік води ринув у долину, розширюючи русло, заливаючи старі бетонні конструкції.

Данило повільно підняв голову.

— …Живий?

— Живий, — видихнув Ігор. — Ми це зробили.

Він уже стояв на ногах, хитаючись, але з очима, що сяяли.

— Кронус впав.

Олеся дістала з кишені портативний сканер.

На екрані — хаос.

Потоки даних Кронуса смикалися, горіли, обривалися.

— Він у стані зависання, — прошепотіла вона. — Не мертвий… але й не керує системою.

Вона різко підвела голову.

— Час!

Вона рвонула до платформи, яку вони заздалегідь сховали неподалік.

Дронів поруч не було. Олеся підняла платформу й рушила до центру.

Данило глянув на Ігоря.

— Чудово впоралися. Ходімо. Наш час настав.

Ігор відчув, як по шкірі пробігли мурашки.

Не від страху.

Від усвідомлення.

Вони не солдати.

Не професіонали.

Просто троє живих людей, які кинули виклик тому, що здавалося вічним.

І перемогли — хоча б на мить.

Ми підійшли до фіналу. Буду вдячна за відгуки. Пишіть чи достатньо живі персонажі. За кого переживаєте більше. І як уявляєте фінал

Продовження у середу