У холі реабілітаційного центру стояла прекрасна таки, велична Фігура Божої Матері. Вона була мовчазним свідком сотень, напевно, людських сліз та палких благань. Ми з моєю доброю рідною сестрою ніколи не минали її просто так. Щоранку після і до сніданку та щовечора до чи після вечері і в обід ми ставали перед Обличчям Богородиці і інколи навколішки та молилися ми. Ми молилися за всіх наших рідних, за живих і померлих членів нашої родини, за мир у нашій змученій країні, проти цієї страшної війни, і обов'язково - за одужання, вилікування всіх хворих, які перебували в цих стінах медичного закладу. Окреме, особливе місце в наших молитвах займала Оля в її червоному купальнику - ми палко просили Господа Ісуса Христа, нашого Бога, повернути силу її ногам.
Відредаговано: 25.07.2026