2. Перша зустріч: Озокерит та відлуння прізвища.

Наша перша, ще зовсім мимохідна зустріч відбулася в кабінеті теплолікування, де пацієнтам проводили процедури з озокериту. Я сидів на ліжку із процедур, інколи заглиблений у власні думки, а так спостерігав, - коли навпроти мене розміщені були ще кілька людей. Серед них була й вона. Коли медсестра озокериту голосно кликала, Оля чітко й відкрито назвала на оклик своє прізвище - М - к. Цей момент чомусь глибоко врізався в мою пам'ять. Того дня вона певно не брала озокеритової аплікації - можливо, процедуру перенесли на пізніше, або лікар призначив інший графік.

Але саме тоді я помітив, що у цієї молодої жінки були серйозні проблеми з ногами. Кожен рух давався їй із видимим зусиллям, проте в її поставі не було відчаю. Під час однієї з перших процедур, коли пацієнти роздягалися для терапії, вона була в яскравому червоному купальнику. Цей образ - символ життя та краси посеред кабінету, сповненого недуг - мимоволі прикував погляд. ''Прости мене, Господи!'', - подумав я тоді, адже в моїх думках не було гріха, лише глибоке людське захоплення її природною вродою, стрункою статурою та темно-каштановим коричневим волоссям, що так естетично обрамляло її ніжне обличчя.

''Оля - це молода жінка, що вирізняється природною красою та привабливістю. Кожен, хто зустрічає її на своєму шляху, не може не звернути уваги на її щирість, доброзичливість та внутрішнє світло, яке вона випромінює попри всі життєві негаразди''.