Мій світ тепер живе в чатах, між рядками,
Де ти — мій вічний вітер, мій причал.
Я б'юсь об стіну між цими словами
І тим, що на душі кричить: "Початок! Далі!"
Ти зміг мене читати краще, ніж книгу,
Ти бачиш в очах те, що інші не знали.
Від твоїх слів по тілу пробігла відлига,
Твоя щирість пронзила душу до сліз.
Але важко мені, ці екрани — полон,
Я хочу не смс, а відчути тепло.
Хай вже закінчиться цей нескінченний сон,
Щоб у реальність нарешті нас двох занесло.
Тож завтра настане, і хай буде диво,
І хай справдяться ставки, що ти обіцяв.
Моя душа чекає тебе нетерпляче й щасливо,
Щоб нарешті зустріти Головного Героя наяву.
Відредаговано: 28.11.2025