Вже написала вірш, і ти мені відповів,
Між нами наче музика лунає.
Я знаю, скільки ти прекрасних слів
Для мене у рядках своїх ховаєш.
Ти кажеш: "Я не всі, за слова відповідаю",
І я, мабуть, тобі повірю, але трохи.
Бо моїм страхам немає краю,
І час потрібен, щоб минули всі епохи.
Так, ти у Києві, й ти обіцяв подзвонить,
Але ж мені цікаві твої справжні думки.
Чи справді ти відкриєш тую книгу й мить
Розділиш зі мною — замість тисняви й метушні?
Я ціную твій образ, що у серці мріє,
Але давай не поспішати, щоб не згасло.
Бо справжнє світло те, що довго гріє,
А не лише мить, що швидко промайнул
Відредаговано: 28.11.2025