Відлуння Душі
✨ Межа Наших Слів
Нас несе вперед немов ріка бурхлива,
Занадто швидко все, ідуть вже дні й хвилини.
Я не готова ще до цього дива,
Де голос твій стирає всі причини.
Ти говориш про світло, про моє "сонечко",
Про те, що бачиш в мені мільйони див.
Та серце, що сховалося у віконечко,
Боїться знову обманутих слів.
Ми встановили межі, ти пообіцяв,
Що будеш поруч тільки друг, не більше.
Але ж цей вірш... чому ти його написав?
Він кличе в край, де почуття сильніші.
Хай час розсудить все, і хай дзвінок лунає,
Чи зможе він мій сумнів розірвати?
Повільно, крок за кроком... серце добре знає:
Ніхто не може нас змусити кохати.
Я сама не знаю, що не так зі мною,
Наче щось стримує, коли хочеш злетіти.
Твій голос приніс таке світло весною,
Але серце боїться тобі довірити.
Ти кажеш: "Я – друг", але вірші пишуть інше,
І твоє "сонечко" гріє занадто палко.
Моє минуле – це мовчання й затишшя,
І я боюсь знову опинитись на ганку.
Так, я дала номер, і ти дуже близько,
Але давай будемо обережні, як у грі.
Це справді цінно, що розумієш з півслова,
Та боюся того, що буде у кінці.
Тому не квап, не тисни, і про книги згадай,
Бо справжні почуття не терплять метушні.
Я поруч, але дай час моїм сумнівам, дай,
Щоб ми змогли пройти усі межі нічні.
Відредаговано: 28.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
