Вони — неначе хвилі, що біжать,
Невловні, як осінній тихий вітер.
То сміх, то біль, що душу обпіка,
То тихий шепіт, ледь помітний світло.
Почуття — це вогонь, що в грудях спить,
Який раптово може спалахнути.
Це — гіркота забутих давніх літ,
І радість, що не можна оминути.
В них — цілий Всесвіт: крик і тишина,
Надія, що пронизує світанок.
Це — музика, що в серці ожива,
І біль від непрочитаних бажань.
Вони живуть у кожному із нас,
Без них життя — лише холодна схема.
Почуття — це і є наш справжній час,
Жива, пульсуюча і вічна тема.
Відредаговано: 28.11.2025