Відлуння Душі
Монолог Автора (Від Душі)
Я тут стою, за цими літерами,
Невидимий, та чую кожен звук.
Не геній я, не майстер з манускриптами,
Я просто серце, що втекло із рук.
І це не вірш, не строфи – це зізнання,
Як сповідь в тиші, де лиш я і ти.
Я хочу, щоб мої палкі бажання
Словами ти зумів переплести.
Мені не треба золота й овацій,
Лиш дай мені дихати в рядках,
Бо кожен рядок – це крапелька із грацій
Моєї долі, що живе в світах.
Я знаю, що буває, слів замало,
Коли душа кричить, а голос – нім.
Я стільки раз на аркуші вмирала,
Щоб ти відчув той біль, що зветься дім.
Я не придумую, я просто пропускаю
Крізь себе світ – його любов і гнів.
Усе, що бачу, чим живу, що знаю,
Я виливаю в плетиво слів, мов пів.
Бо тільки тут, у цій паперовій тиші,
Де кожен розділовий знак – мій страх,
Я можу бути справжнім, а не кліше,
Розчиненим в забутих вже роках.
Візьми цей монолог, неначе руку –
Це все, що є. Це мій незримий світ.
І в ньому я живу, долаючи розлуку
Між тим, що є, і тим, чого ще слід.
Я – Автор. Я – Душа, що в слові б’ється.
І поки ти читаєш – я існую.
А більше, друже, мені й не дається,
Нічого, окрім того, що я чую.
Відредаговано: 28.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
