Відлуння Душі

Не смійте звати мене Леді

Ні, я не леді, і не треба!

Не хочу пишних тих похвал.

Не звикла я до слів із неба,

Мій світ – це буря, а не бал.

​Я не для вишуканих пауз,

Не для манірних "як і що".

В мені – вогонь, а не лиш глазур,

І думка власна, гаряча.

​Мені ті титули не личать,

Бо я — це вітер, степ, гроза.

Це те, що душу з ран не кличе,

Це блиск, а не скупа сльоза.

​Тож не "леді" мене назви,

А просто Жінкою – сильною.

Тією, що долає виклики,

Справжньою, а не сувенірною.



#1132 в Різне
#188 в Поезія

У тексті є: вірші стихи

Відредаговано: 28.11.2025

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше