https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1760108527_95.png
Відлуння Душі
Тиша і Холод
Вітер віє, вітер віє,
Холодом проймає скроні,
Небо сріблом тільки сіє,
Але хмари – не дощові.
Це сухий, прозорий смуток,
Ніби подих давніх зим,
Огортає, наче жмуток
Спогадів, що стали німим.
Він шарудить сухим гіллям,
Торкає сонну мідь дахів,
Несе простір, несе віддалям
Свій порив, що стих і завмер.
Ні сльозинки, ні краплини,
Лиш прозора тиша дня.
І на серці, мов крижини,
Ця сувора холоднеча п’яна.
Він – не гнів, не лють природи,
Але й тепла в ньому – ні.
Холод вітру без негоди,
Наче пісня на самоті.
Відредаговано: 28.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
