На душі сьогодні сіра тиша,
Ніби хтось прикрив моє вікно.
Не біда, що осінь тихо дише,
Просто трохи сумно, й все одно.
Все одно, що світ не став світлішим,
Не зірвався вітер у стіну.
Я сиджу й чекаю найтихішим,
Перегортаючи сторінку.
Але в цій тиші — спокій і простір,
І розрада є у цім краю:
Завтра сонце стане на поріг, стріч
Новий день, що виживе в бою.
*Сподіваюся, цей вірш хоч трохи відгукнувся Вашому настрою. Пам'ятайте, що меланхолія — це теж частина життя, і після неї завжди приходить щось нове та світле.
Тримайтеся. 💛
Відредаговано: 28.11.2025