ВІдлуння. Цикл 28

Епілог. Цикл 28-Остаточний

Локація: Берег океану. / Архівна копія 0.0.1

Я розплющив очі на веранді. Сонце вже сіло, залишивши на небі червону смугу, схожу на довгий, незагоєний шрам. Я на мить завмер, прислухаючись. Мені здалося, що десь далеко, за шумом хвиль, пролунав короткий електричний тріск.

— Максе! — гукнув Слінкі з гаража. — Іди сюди, я знайшов стару рацію! Здається, ми зловили якийсь сигнал із Вашингтона!

Я підвівся. Плече знову нило. Все було таким реальним. Я посміхнувся і пішов на голос друга.

Я не помітив, як у калюжі біля моїх ніг на одну мілісекунду відображення неба змінилося на рядки зелених цифр, а потім знову стало водою.

 

[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ] [REBOOTING...]




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше