Частина 23

Частина 23

Ірада

Свідомість Іради блукала Зовнішнім полем то споглядаючи чужі життя та часи, то занурюючись у власні спогади. Дитинство, юність, часи вільної безтурботної свободи з Бохлейном, озеро, перші видіння, отримання статусу Рані.

Пам'ять поверталася. Дівчина згадала, як дізналася, що пробудження її здібностей було не випадковим. Це була продумана комбінація Великого декхаї, який, виявляється, мав періодичні контакти з сальвахес. Мохеджо давно відчув наростання опору Зовнішнього поля, проте одночасно помітив, що той опір оминає сальвахес і є меншим для дхаса. З сальвахес було занадто важко комунікувати, а дхаса марили «силами богів», тому Великий декхаї звернув свою увагу на шанті, які носилися з ідеєю принести освіту і любов до дхаса. Причиною того було те, що попри загальні правила та громадський осуд,  шанті вважали мистецтво кохання не менш важливим, ніж знання, тому не цуралися плотських утіх з дхаса. Коли ж та наївна ініціатива закінчилася жертвами, Великий декхаї вирішив скористатися наслідками гіркого уроку, а саме — дітьми, які народилися після тих сеансів освітньої любові. Ірада була однією з таких. Матір її зачала під час перебування у дхаса. Була ця дитина наслідком хвилинної слабкості чи насилля, Ірада так і не дізналася. Батьки взагалі ніколи не згадували про дхаса й тим паче не натякали на її походження. Але точно знали, що вона дитина дхаса. Як знали це медичні центри,  котрі обслуговували шанті, як знав це Мохеджо. Про це всі мовчали, бо однією з основних умов забезпечення вигнанців-шанті всім необхідним, було саме «забуття» походження таких дітей.

А ще причиною уваги Мохеджо до Іради були виявлені у дівчинки гени сальвахес. Дхаса регулярно задивлялися на красивих дикунок і не гребували здоровим потомством, особливо якщо це були хлопчики. Отож, Мохеджо влаштував дитині трьох народів занурення в отруйне озеро, яке, за спостереженнями сальвахес, дарують «шлях до бога» (як вони називали зв'язок з Зовнішнім полем). Й Ірада стала єдиною, кого витягли звідти живою.

Неприємно було усвідомити, що Велика Рані — то лише результат маніпуляцій та експериментів у спробі втримати контроль над життям. А ще  — банальний збіг обставин. Дивно було виявити, що корона Тріпури це не лише красивий символ влади, а й витончене досягнення науки предків, яке, несподівано для самих людей, химерно поєдналися з залишками чужої цивілізації на цій планеті. Проте, останнє стало несподіванокою не лише для Іради. Раніше ніхто не бачив цього поєднання. Навіть Мохеджо, який відзначався прекрасним умінням бачити картину в цілому, не очікував такого. Взагалі Ірада мала довгий перелік претензій до Великого декхаї, адже його «найкраща угода»  та  втілена «мрія всіх жінок», виявилася зовсім не такою, як було обіцяно.  Та її власне нвизначено-непевне побоювання цих «королівських перспектив» виявилося точнішим, за всі його логічно обгрунтовані прогнози! Втім, на щастя для Мохеджо, отриманні дівчиною знання досить швидко звели нанівець бажання реваншу, оскільки Ірада бачила, що тут було мало його провини. А от логіка та мета дій Великого декхаї стали приблизно зрозуміліХіба що це розуміння зовсім не додало Іраді щастя.

Корона Рані показала дівчині наскільки крихким є цей світ, майбутнє людства та життя взагалі. Знання та усвідомлення відповідальності за всіх, швидко змили з дівчини наївно-щасливу безтурботність та категоричність. Чим більше людина знає, тим більше може зробити, проте одночасно занадто добре розуміє наслідки помилок. Ірада занурювалася у чуттєві марафони з Правителями заради під’єднання їх до Зовнішнього та деякий час вірила, що розподілення цього тягаря на чотирьох, допоможе знаходити найвдаліші рішення. Деякий час так і було. До того, як  корона Рані показала їм Сулаке — неймовірну систему, яку поставила інша цивілізація. Й це відкриття внесло суперечності в розуміння ситуації. Правителі надихнулися можливістю керувати планетою, отримати такий неймовірний інструмент коригування життя. Вони не бачили, не могли  повірити, що контроль над Сулаке тримає сама планета. Вони до останнього думали, що Рані неправильно трактує свої відчуття виключно внаслідок більш емоційного сприйняття потоків Зовнішнього поля. Вважали, що Іраді просто не вистачає широти мислення, знань, розуміння перспектив опанування Сулаке. Так, знань Іраді дійсно не вистачало, хоч вона й старанно працювала над наявними прогалинами, проте дівчина нутром відчувала, що всі перспективи людства упираються в один єдиний вибір — навчитися жити за законами планети, не намагаючись її підкорити. Відчувала, що Сулаке це не дресувальний ошийник для планети, навіть якщо колись, можливо, так і було, а хитра приманка, на яку сама планета вже ловить занадто самовпевнені види. І людство вчепилося в ту приманку з азартом голодного ящера. Правителі, Мохеджо, науковці сприймали відкриття Сулаке, виключно, як величезний прорив та можливість для людства, і лише Ірада мучилася від розуміння, що треба якнайшвидше знищити корону Тріпури та соранойсі, які майже синхронізувалися з Сулаке. Але як аргументувати засноване на відчуттях розуміння, коли тобі протиставляють логічні розрахунки? Як переконати таким тих, хто вже набудував грандіозних планів на опанування нових технологій? Як зупинити самовбивць, які впевнено крокують у прірву, вважаючи її дорогою до прекрасного майбутнього? Ірада спробувала зруйнувати ту дорогу, проте… планета віртуозно обіграла всіх.

Ірада втомилася сперечатися з Правителями й ризикнула діяти на свій розсуд. Переконала своїх охоронців допомогти їй потайки полишити палац та Сваргемахал, відволікти увагу. Амар полишився в її покоях, Махасена полетів на вімані Рані до Чхаттісгарх, а Ірада взяла непримітний службовий віман та відправилася якнайдалі від поселень людей. Встановивши автопілот, вона  дістала корону Тріпури і деякий час на неї дивилася. Попри впевненість у правильності своїх дій, підняти руку на таку красу було важко. Втім, іншого виходу дівчина не бачила.