Розділ 16. Її ім'я

Наступні дні пролетіли у моєму звичному режимі письменника, коли у тебе скоро дедлайн, а книга лише почалася.  Душ. Книга. Сніданок. Книга. Щось перекусити на обід. І знову книга. Вечеря. Книга. Душ. Сон. 

Я був повністю поглинутий роботою наскільки, що міг думати лише про текст. 

Ось так називається, прийшов рятувати сестру і все одно тільки те й роблю, що пишу. 

Нарешті усе було завершено і тепер я йшов коридором, розмірковуючи над тим як передати її Королеві. Надрукувати тут не було де, телефонів я ніяких не бачив, хоча моя техніка працювала справно. 

– Каю, – здригнувся я від раптового оклику королеви. 

Трясця, так і вмерти можна. Добре, що це була не ніч. Я зупининився, заплющив очі і ввімкнувши синхронізацію підійшов до неї. 

– Прекрасний ранок, як гадаєте, Ваша Величносте, – запитав я, ставши поруч біля вікна. 

– Він однаковий, – зазначила вона якось сумно. 

Уперше я справді подивився на навколишні території і правду кажучи був вражений краєвидом. Щоб там не говорила королева…це було напрочуд гарно. 

Додати опис. 

– Я написав книгу, яку ви просили і хотів подякувати за ідею, – продовжив. 

Вона підійняла на мене вражений погляд, наче я зробив щось фантастичне, а не щось таке просте як написати книгу. Якщо захотіти на це можна витратити не так і багато часу. 

Особливо, якщо це єдине чим можна зайнятися. 

Простягнув їй планшет, який вона бережно взяла. 

– Я поверну, коли дочитаю, – сказала вона радісно і вже хотіла направитися у свою кімнату, але я зупинив її, сам не очікуючи такого від себе. 

А хоча мій персонаж так діяв у одній сцені. 

У тій самій, коли він знайомиться зі своєю головною героїнею. Мав би передбачити. 

–  Щось ще? – запитала вона з нерозумінням. 

– Дозвольте дізнатися як вас звати? – і щоб це не було абсолютною копією тієї сцени додав, – чи вам підходить і Ваша величносте. 

Вона ледь усміхнулася і відповіла тоном Брієна. Хто б сумнівався, що вона читала. 

– Чому ж…Йоганна, – відповіла вона. 

Незвично. І думаю їй цілком підходить. 

– Вона вам підходить, – прошепотів натомість і вирушив у інший бік, залишивши її розгублено чекати в коридорі.

А сам направився у ту саму залу в яку Герда суворо заборонила мені заходити. Не на зло сестрі. Часу було обмаль, і певен, що точно знайду там щось важливе. 

Королева…Чи точніше Йоганна зайнята читанням книги, Герда мала відправитися на завдання, отже, я можу вільно піти туди куди мені потрібно. 

Залу виявилося знайти легко, обережно підійшов до тієї незрозумілої платформи і швидко ступив на неї. 

Вона з надзвичайною швидкістю полетіла вниз, я навіть скрикнути не встиг, коли вже стояв знову на підлозі. 

Зістрибнув з неї, на щастя вона піднялася лише після цього. 

З мого тижня залишилося лише два дні. 

І я маю встигнути віднайти у цьому замку щось, що допоможе мені змінити хід подій. 

“Вимкнути синхронізацію з персонажем герог Артері”