Розділ 11. Учениця Снігової королеви.

Минуло уже багато часу як я почала виконувати завдання від королеви. Їх було багато і спочатку мені це давалося надзвичайно складно і втомливо, але у якийсь момент я втягнулася. 

Можу навіть сказати, що тепер не уявляю свого життя без них. 

Дивно правда? 

Та найбільше мені подобалося проводити часу з королевою. Познайомившись з нею ближче я зрозуміла, що вона не настільки крижана як видається на перший погляд. Вона відповідальна, турботлива, приємна, а інколи не повірите навіть сором'язлива.  

Елевонда. Кай зі своєї сцени – ми зараз про одну й ту саму людину говоримо.

Елевонда. Або он як холод на людину може впливати. Серйозно, де там її страх, щоб все розрулити.  

Ось і зараз вона вкотре покликала мене до себе і я вже з нетерпінням чекала на цю зустріч. 

Швиденько зібралася і на крилах цікавості поспішила наверх. 

– Рада тебе бачити, – щиро всміхнулася вона, – у мене для тебе важлива новина, м продовжила урочисто і я завмерла на місці, не будучи до кінця впевненою чи моя здогадка правдива. 

– Я вважаю, що ти гідна звання бути моєю ученицею, – сказала вона з паузами і я відчула як моє серце почало битися швидше. 

Я так чекала на цей момент так сподівалася і ось нарешті він настав. 

Елевонда. Одна з перших назв цієї книги “ Учениця Снігової Королеви” 

Ледве стрималася, щоб не закричати радісно, але хіба личить така поведінка, зважаючи на те ким я тепер буду.

– Дякую вам, – лиш сказала  і здавалося, що на моїх очах могли б виступити сльози щастя, та тут це було неможливо, – але чи справді я можу…

– Що ти, – сказала вона з теплотою у голосі, – лише й ти заслуговуєш на це місце найбільше, – і якби я не була така зосереджена на своїй радості, могла б вловити у її тоні зловіщість. 

Але ж мені було абсолютно не до того і я навіть не здогадувалася, що щойно втрапила у її майстерно сплетену павутину. 

Елевонда. А хіба вона там не від самого початку? 

– А тепер нумо пити чай, – сплеснула в долоні вона аби я не мала часу її запідозрити і сказала якось змовницьки, – ми ж маємо відсвяткувати твоє підвищення, чи не так? 

Я кивнула і опустилася на стілець навпроти. 

– Із задоволенням, – відповіла розливаючи чай у маленькі чашечки, які спочатку здавалися мені дивними, а зараз уже звикла. 

Розмова у них як завжди йде легко і плавно так, що й не хочеться аби вона колись завершувалася. Наче час завмирає. 

– А що мені потрібно буде робити у зміненому статусі, – поцікавилася. 

Снігова Королева, схиляє голову на бік і задумливо відповідає. 

– Твої обов'язки майже не зміняться, але тепер ти матимеш привілеї. Тебе зустрічатимуть не як незнайомку невідомого походження, а як уповноважену особу, – пояснила вона через кілька хвилин. 

– Зрозуміло, – кивнула, приховуючи задоволену посмішку і швидко зробила ковток чаю. 

Ніщо не могло бути кращим за таке. Правду кажучи, ображало, коли до мене ставилися як до якоїсь простолюдинки, тепер я сподівалася, що у мене будуть кращі умови. 

– І авжеж ти матимеш зарплату, вихідні і оплачену відпустку у бажаному світі, – продовжила вона, а я дозволила собі ледь розсміятися. 

Як мило.

– Складається враження, наче ви боїтеся, що я втечу і пропонуєте найкращі умови праці. 

Але здається потрапила у саме яблучко. 

– А це ж цілком може статися, – сказала вона серйозно. 

Я не втрималася від здивовано погляду. Чому б мені це робити? Це ж немає жодного сенсу. Мені тут жилося просто прекрасно я ні про що не згадувала і навіть не знала чи хочу побачити когось з рідних. 

– А якщо з'явиться хтось, хто змінить твою думку? – знову запитала вона. 

 Я подивилася на неї пильно склавши голову на руки. І що ж мені сказати, щоб вона перестала боятися, що я її покину. Та й чому вона взагалі цього боїться це ж немає жодного сенсу. 

– Ви мені подобаєтеся, – нарешті відповіла я те, що вже давно крутилося у моїй голові.

І те, що зараз звучало єдино правильно. 

– Що? – вражено запитала вона і я. мабуть, вперше побачила цю емоцію на її бездоганному холодному обличчі. 

– Ви мені подобаєтеся, – сказала я вже більш сміливо, – і думаю так було завжди, – усміхнулася я їй щиро, – тому я не піду від вас, навіть, якщо вирішите вигнати. 

Вона довго сприймала інформацію, мабуть, неочікувано їй було почути таке зізнання і це не від чоловіка, а від іншої жінки. Правду кажучи, я була бісексуалкою і вважала це більш нормальним, ніж закохуватися тільки в когось конретної статі. 

Я вважала, що наш світ це той у якому ти повинен вміти підлаштовуватися. 

– Мабуть, ти просто звикла до мене, – невпевнено почала Снігова королева, – а хоча думай як хочеш, бо так і мені вигідніше. 

Я ледве стрималася від того, щоб бовкнути щось уїдливе. А нічого, що вона перша почала себе вести дивно.