Наступний день

Тишу порушив будильник. Короткі сигнали, вібруючий телефон – все разом змусили кішку підняти сонні очі. Тварина позіхнула, відкривши пащу та ліниво встала на лапи, потягнулась. Кішка сіла на ліжку та почала вилизувати подушечки лап, обтираючи мордочку.

З під ковдри почулись стони Мії, вона відчувала нестерпний головний біль. Все ж таки, вчора трохи переборщила з алкоголем. Та треба прокидатись, адже скоро лекція, на яку не можна запізнитись. Все ж таки кінець навчального року.

Кішка підняла морду, подивившись, як з під ковдри вилізла рука та почала шукати тумбочку з шумним телефоном. Ось пальчики схопили пристрій та потягли до себе під ковдру. Тваринка замахала хвостиком, очікуючи, що господарка почне гратися з нею. Кожен ранок одне й те саме, Джесі ніколи не давалась просто так. Постійні крики та нявкання, але десь в душі кішка цього завжди бажала. Але цього разу було по іншому. Ковдра злетіла з ліжка, Мія сіла та без настрою подивилась на Джесі заспаними очима.

Потягнувшись, дівчина перевела погляд на телефон. Піднявши руки, почухала голову та спробувала причесати волосся. Та нічого з цього не вийшло. Волосся було по природі хвилястим, але після неспокійної ночі, воно геть сплуталось. Розуміючи, що робить собі лише боляче, Мія опустила руки та спробувала встати. Відчуваючи алкоголь, дівчина зрозуміла, що її зараз знудить, голова не хотіла зупинятись кружляти.

Завмерши на місці, дівчина глибоко вдихнула та видихнула. Так зробила декілька разів, чортихаючись на себе за вчора. Наче стало трохи легше. В цей момент, Джесі, зрозумівши, що гратись з нею не будуть, ображено зістрибнула на підлогу та нявкнула. Піднявши хвіст, кішка побігла в коридор, щоб трохи перекусити на кухні.

Завібрував телефон, Мія підняла його до обличчя та розблокувала.

«Привіт, стара! Вітаю тебе з Днем Народження! Хай все буде в тебе тіп-топ, але не забувай підмітати підлогу, бо ти вже дійсно стара. Та не бійся, Мія, я тебе не лишу в твої двадцять років! Чекаю вечірку..» 

Мія всміхнулась, розуміючи, що Катя намагається пожартувати над подругою, бо знала, що вона пити не вміє в міру. Піднявши телефон до рота, Мія затиснула клавішу запису.

• Чуєш, мала, - тихо засміялась дівчина хриплим голосом, - не смійся з мене, мені і так погано після вчорашнього.

Поклавши телефон, дівчина спробувала знову встати з ліжка. Цього разу все вийшло, вона піднялась та на тремтячих ногах пішла до ванної кімнати. Вже за десять хвилин, Мія вийшла. Обмотавшись рушником, дівчина розчісувала вологе волосся. Сон пройшов, настрій став краще. Як завжди вчив тато – щоб швидко прокинутись, потрібно обов’язково зробити контрастний душ. Спочатку гаряча вода, потім холодна. Закрити очі та уявити, що ти десь в Рейк’явіку, під прохолодним водоспадом.

Збадьорена Мія зайшла в кімнату за телефоном та розвернулась на кухню. Швидкий сніданок та чашка кави має зробити своє діло. Тим більше, часу до лекції залишалось все менше. Вона увімкнула телефон, щоб подивитись на час та побачила ще одне повідомлення від подруги.

«А що було вчора?»

Після повідомлення Катя залишила здивований та серйозний смайлик. Мія підняла очі до стелі, розуміючи, що подруга не збирається припиняти цю гру.

• Кать, мені дуже погано, - Мія увімкнула запис, - я вже запізнююсь. Не смішно. Досить з мене глузувати.

«Ти якась дивна. Я тебе з Днем Народження вітаю, а ти мені кажеш, що я жартую. Ок. Немає настрою, то так і скажи. Двадцять років – це не вирок. Але і на мені зриватись не треба»

Мія перечитала повідомлення декілька разів, здивована та засмучена. Вона ніяк не хотіла ображати Катю, але й не розуміла, що ж відбулось. Махнувши рукою, дівчина дістала пательню та швидко приготувала сніданок. Вирішила обійтись омлетом та овочами. Засвистів чайник, залила кропом каву.

Швидко вдягнувшись, Мія заскочила на кухню та перевірила їжу та воду Джесі. Кішка сиділа поряд з взуттям, в коридорі та спостерігала за господаркою, нахиливши морду в сторону. Дівчина взулась та опустилась біля тваринки, погладила її та поцілувала в носик. Джесі нявкнула та відскочила в сторону, показуючи, що з нею не можна так нахабно себе поводитись. Кішка не втекла, сіла знову та подивилась на дівчину.

Відчинивши двері, Мія вискочила в коридор та почала спускатись вниз. Телефон вібрував, приходили повідомлення, та дівчині не було часу їх дивитись. Треба встигнути на заняття, а то буде біда. В цей же момент, телефон подав довгі гудки. На дзвінок все ж треба відповісти. Діставши пристрій з кишені, Мія побачила, що дзвонить мама. Боже, так не хотілось зараз з кимось говорити. Голова ще трохи боліла, тому дівчина два рази натиснула клавішу включення, відбиваючи дзвінок. «Потім передзвоню, скажу, що запізнювалась. Мама не образиться» - подумала Мія та поклала телефон назад у кишеню.

Вийшовши на подвір’я, відчула прохолодне повітря. Вже було майже літо, але зранку сонце не встигало прогрівати повітря. Було приємно, настрій трохи покращився. Мія вискочила з двору та побігла до автобусної зупинки. Як і вчора, народу біля зупинки було неймовірно багато. Дівчина підійшла до натовпу та встала на носочки, видивляючись, чи не їде потрібний автобус.

• Не підкажете яка зараз година? - спитала бабуся, що підійшла до Мії.
• Вісім годин сорок п’ять хвилин, - відповіла дівчина, та від несподіванки випустила телефон.