Двадцять четверте травня

Тишу порушив будильник. Короткі сигнали, вібруючий телефон – все разом змусили кішку підняти сонні очі. Тварина позіхнула, відкривши пащу та ліниво встала на лапи, потягнулась. Кішка сіла на ліжку та почала вилизувати подушечки лап, обтираючи мордочку.

Ще деякий час телефон стрибав на тумбочці, аж поки з-під ковдри не з’явилась рука та не схопила його. Телефон зник, сигнал будильнику став приглушеним, а за мить зник. Дівоча рука знову з’явилась та поклала пристрій на стіл.

Ковдра заворушилась, дівчина перевернулась на інший бік та затихла. Кішка припинила ранкові процедури, подивилась на господарку, схиливши морду на бік. Коротко нявкнула та повела носом, щось винюхуючи. Тихо піднялась на лапи та підійшла ближче до ковдри, засунула лапу всередину. Через декілька секунд, почувся писк, потім ворушіння. Ще мить, ковдра піднялась та руки схопили кішку, потягли за собою. Наступила тиша. Та це тривало не довго, кішка занявкала, вимагаючи відпустити її на волю.

Почувся дівочий сміх, ковдра злетіла з ліжка. Дівчина сіла, сміючись, стискала кішку в обіймах. Тварина не задоволена такими ласками, нявкотіла та виривалась. За мить, руки розімкнулись, кішка пулею вискочила з неволі та стрибнула на підлогу. Підбігла до дверей, зупинилась, обернулась та незадоволено стрільнула очима на господарку. Коротко нявкнула та продовжила ранкові процедури.

Дівчина позіхнула та розвела руки в сторони. Закрила очі та, повернувши обличчя до вікна, широко всміхнулась. Темне хвилясте волосся падало на плечі та частково закривало коротку піжамну футболку з єдинорогом. Знову позіхнула та закрила рукою рота, було враження наче вона от-от проковтне ту саму кішку, що відскочила на безпечну відстань. Дівчина відкрила очі та захлопала своїми довгими віями. Зелені очі весело поглянули на кішку. Тваринка помітивши це, зупинилась та повільно встала на лапи.

• Дожену! – закричала дівчина та зіскочила з ліжка, - дай я тебе потискаю ще трошки!

Кішка швидко розвернулась та побігла в коридор, подалі від божевільної господарки. Дівчина зупинилась біля дверей та засміялась знову, піднявши обличчя до стелі. Вона підтягнула короткі піжамні шорти, рукою провела по волоссю наче гребінцем. Після сну, на голові був, як то кажуть, безлад і така спроба привести зачіску то ладу не мала ніякого результату.

Мія потягнулась, піднявшись на носочки та підійшла до ліжка. В цей момент телефон знову завібрував, але це був не будильник, а повідомлення. Дівчина повернулась до тумбочки та взяла телефон. Одразу, на обличчі з’явилась посмішка та забігали очі. Екран розблокувався, вмить відкрився месенджер, показавши повідомлення подруги:

«Привіт, стара! Вітаю тебе з Днем Народження! Хай все буде в тебе тіп-топ, але не забувай підмітати підлогу, бо ти вже дійсно стара. Та не бійся, Мія, я тебе не лишу в твої двадцять років! Чекаю вечірку..» 

Повідомлення скінчилось, а ім’я Катя в месенджері підсвічувалось зеленим кольором, вказуючи, що подруга онлайн та напевно чекає якоїсь реакції. Мія швидко вибрала сердечко з вогнем, не забула й про смайлик з поцілунком.

• Стара кажеш? – дівчина затиснула кнопку «Запис» та почала записувати голосове повідомлення, - хто тут з нас старий? Тобі вже двадцять один рік, подружко! – Мія засміялась та пішла в сторону коридору, - вечірка буде обов’язково, сьогодні ми підемо в клуб і нічого нас не зупинить, - дівчина дійшла до ванної кімнати та зупинилась, засовавши ногами, - ой, а чому тут пісок? – вона замовчала, а потім засміялась, - Катя, це Джесі пісок з лотку розсипала, а не те що ти подумала. З мене пісок не сиплеться!

Мія зупинила запис та відправила повідомлення подрузі, а сама сміючись, схопила віник та почала підмітати підлогу. Телефон вмить відповів, дівчина одразу побачила смайлики сміху від Каті.

• От, коза мала, - мовила Мія та всміхаючись, зайшла до ванної кімнати.

Через декілька хвилин, дівчина вже була на кухні та готувала собі сніданок, варила каву та не забула про Джесі, що вже вимагала їжі для себе. Швиденько перекусивши, кішка занявкала нагадуючи про те, що треба змінити водичку, адже мадам любила завжди свіженьку воду. За мить все було зроблено. Мія увімкнула телевізор, налила запашної кави та сіла снідати.

Дівчина помила посуд та подивилась на годинник. Ахнула, оскільки зрозуміла, що вже запізнюється на навчання та побігла в кімнату вдягатись. На виході зупинилась біля кішки, що вже знайшла собі промені сонечка та грілась. Дівчина погладила кішку за вушком та побажала гарного дня. Сама зняла ключи з тримача та швидко відкрила вхідні двері.

Спускаючись по сходам, дівчина швидко передивилась повідомлення в месенджері з привітаннями. Декому відповіла, декому просто відправила сердечко. Телефон завібрував, показуючи, що дзвонять батьки. Швидко привіталась, подякувала та поклала трубку.

Мить, Мія вискочила на вулицю та зупинилась. Тепла майже літня погода, день народження, настрій на висоті. Ще декілька тижнів, потім сесія і четвертий курс буде закінчено.

Чкурнула з подвір’я, дівчина побігла до автобусної зупинки. Народу було багато, часу мало. Вона дістала телефон та написала Каті, що запізнюється. Сама відкрила соціальну мережу та почала передивлятись новини, що відбулись за ніч та ранок.

• Не підкажете яка зараз година? - спитала бабуся, що підійшла до Мії.
• Вісім годин сорок п’ять хвилин, - відповіла дівчина, та від несподіванки випустила телефон.