Ідеальний рецепт для нервового зриву

Елісон сиділа на ліжку, схрестивши ноги, і гріла в руках чашку з трав’яним чаєм. Мія застигла навпроти.

— Ну, і як пройшло твоє дружне побачення? — запитала Елі, не приховуючи своєї зацікавленості і спеціально виділяючи інтонацією слово «дружне».

Мія відкинула голову трохи назад, немов відштовхуючи від себе всі непотрібні роздуми.

— Ну, Натанієль — це як ідеальний хлопець для шкільного дива — ввічливий, спокійний, спирається на правильні принципи… Уяви він поцілував мені руку, і навіть віддав свою куртку. Ми проговорили весь вечір. І це справді вийшло за межі просто дружніх посиденьок. Навіть був момент майже справжнього поцілунку, але такий обережний.

Елі хмикнула, підперши підборіддя рукою, виглядаючи невимушеною, але насправді ретельно обмірковуючи.

— Ти хочеш, щоб він був іншим? — запитала вона, в її голосі звучала нотка серйозності.

Мія не могла відповісти одразу, лише замислилася.

— Не знаю… можливо, я …

— Чи можливо ти просто хочеш піти на побачення з зовсім іншим хлопцем? — завершила Елі, точно вгадуючи думки подруги.

Мія глянула на Елісон, і в її очах промайнув трохи жартівливий смуток.

— Якби хтось сказав мені пару тижнів тому, що я буду думати про двох хлопців одночасно… я б сказала, що це ідеальний рецепт для нервового зриву.

Елі розсміялася, трішки вигнувши губи в саркастичній посмішці. А ти справді думаєш про Блейка?

—Можливо – не стала сперечатися Мія. Вона не розказувала подрузі про їх поцілунок. Ці висновки були підкріпленні лише здогадами, неймовірним феєрверком емоцій після кожного заняття. Вона ніколи не поверталась спокійною. Якби тільки могла зрозуміти, чому це так. Мія глибоко видихнула, дивлячись на Елі, не знаючи, як правильно пояснити свої відчуття.

— Можливо, тобі просто треба трохи відійти від усієї цієї серйозності. Знаєш, як у фільмах: дівчина має мати свої моменти, коли вона не думає, а просто робить.

Мія кивнула, намагаючись при цьому не показувати, наскільки складно їй даються ці думки.

— Так, точно. Я хочу забути про всі ці правильні рішення і просто… бути дівчиною. Може, на пару хвилин просто розслабитись і не міркувати, хто із них справжній герой мого роману. У будь-якому випадку, вони обидва зривають мої нерви по-різному.

Елі знизала плечима, її обличчя стало більш серйозним.

— Ти повинна зрозуміти одну просту річ, Міє: якщо вони обидва роблять твоє життя складним, значить, ти сама ще не готова до цього. І це нормально. Не можна всюди і завжди шукати відповіді, і всім догоджати, інколи треба просто дозволити собі бути і не думати про інших.

Мія посміхнулася, знаючи, що Елісон, як завжди, говорить дуже прямо.

— Спасибі, Елі. Може, я й справді знову занадто зациклилася на цьому. Хто знає, може, завтра все зміниться. Але сьогодні... я просто хочу побути тут, з тобою, і не думати ні про хлопців, ні про магію, яка виривається з під контролю – завершила Мія, автоматично прикриваючи долонею невагомий поцілунок Ната на руці.

 

Декількома днями раніше

Кафетерій гудів, незважаючи на ранній час. Тарілки брязкали, хтось голосно сміявся біля автомату з напоями, а група дівчат за сусіднім столом перешіптувалася, кидаючи косі погляди на Елісон, яка саме набирала сніданок на піднос.

Вони знають щось чи просто хочуть пліток?

Мія сьогодні за розкладом йшла лише на другу пару, тому спокійно відлежувалася ще у ліжку. Елісон теж віддала б усе, щоб залишитися в кімнаті.

— Елі, ну ж бо! — з ляльковою наївністю підскочила до неї Шарлотта. — Ти так і будеш ігнорувати наш столик? Ми ж подруги! — її голос був надто милим, щоб бути щирим.

Елісон повільно підняла погляд, приховуючи роздратування.

— Ти про що? — з удаваним здивуванням підняла брови Елісон, хоча вже здогадувалася, куди хилиться розмова..

— Ой, ти прекрасно знаєш про що! — Шарлотта хихикнула, перехоплюючи її погляд. Той мимоволі ковзнув до центрального столика.

Блер Беннет сиділа у своєму звичному оточенні, повільно розмішуючи ложкою латте, ніби намагаючись вирішити щось дуже важливе. Вона виглядала розслабленою, майже незацікавленою. Але Елісон знала: якщо Блер хоче щось дізнатися — вона це дізнається.

— Хм… Давай подумаємо, — зітхнула Елісон, взявши піднос. — Це запрошення, від якого неможливо відмовитися?

— Не люблю, коли ти така бука. Тобі це не личить, — солодко усміхнулася Шарлотта, беручи її під руку.

— Доброго ранку, пташко, — промовила Блер, навіть не піднімаючи очей.

Її голос був надто м’яким. Тонкі пальці неквапливо обвели край чашки. Елісон не відповіла, просто сіла.

— Кажуть, Натанієль Холл має власні плани на крихітку Емі, — Блер нарешті підняла погляд, її очі блищали цікавістю.

— Це все плітки… — сухо відповіла Елісон, зосереджуючись на їжі, хоч апетит кудись зник.

— Ти в цьому впевнена? — Блер підперла підборіддя долонею, нахилившись ближче. — Впевнена абсолютно і на всі 100%… і навіть після вечірки?