Правильне враження

Як тільки Мія промовила «згодна», запрошення засвітилось і слова трансформувались у мапу Академії, з двома яскравими точками на ній що відповідали їх кімнаті і на картці заблимав відлік часу: 3 години.

«Боже, Мія, у нас обмаль часу, треба готуватися», — заявила Елі з хвилюванням у голосі, вже сховавшись в своєму гардеробі в пошуках ідеального вбрання.

Мія лише усміхнулася, киваючи у відповідь. «І ти знаєш, що це означає, Міа? – продовжила Елі зі шафи. Настав час діставати велику зброю!»

- Як щодо цього? – запропонувала вона Мії, піднявши елегантну чорну сукню, яка переливалася на світлі, як зоряне небо середини ночі. Тканина витончено струмувала, обіцяючи підкреслити кожен вигин і контур тіла.

О, вона дійсно була бездоганна, але погляд Мії перекинувся на іншу сукню неподалік — насиченого синього відтінку, який, здавалося, увібрав усі барви передгрозового неба. Так, це точно була її сукня. Скромне декольте, ледь відкривало погляду беззахисні ключиці. Тканина, наче друга шкіра обіймала її талію і м’якими хвилями спадала вниз, торкаючись колін. А складні мереживні деталі на спині додавали потрібної інтриги, натякаючи на таємницю, яка ховалася під цією вишуканою зовнішністю.

«Ця», — рішуче заявила Мія, «Я думаю, це саме вона».

Елі усміхнувся на знак згоди. «О, Мія, ти будеш просто лялечкою у цій сукні така незаймана спокуса. – підморгнула вона. А що стосується мене, я думаю, що підберу собі щось трохи провокаційніше, в однаковій мірі сміливе і шикарне.

Дійсно вибір Елісон був епатажним. Витончена шкіряна куртка прикрашала її мініатюрні плечі, додаючи контрасту м’якій тканині блузки. Сама блуза була ніжного кольору слонової кістки з вигадливими деталями вздовж декольте, що додавало нотку жіночності цьому бунтарському ансамблю. Образ доповнювали облягаючі штани, підкреслюючи що потрібно і у всіх потрібних місцях та пара ботильйонів на масивних підборах. Крихітка Елі виглядала напрочуд гармонійно в цьому майже чоловічому костюмі.

О, так! Дівчата були готові до їх першої вечірки Великого Дому! 

І з останньою хвилиною відліку на їх власних дверях виник знак Дому з портальним ключем і, відчинивши двері, дівчата пірнули у вир музики та руху. 

А у коридорах гуртожитку стояла тиша, якої давно вже не було чутно у цих стінах.