Хаос

Після обіду наступні дві пари промайнули майже миттєво. Взагалі-то я не вірю у дива, в магічному світі важко вразити дивом, однак те, як швидко я перестала бути сенсацією і стала просто студенткою, я вважаю справжнім дивом. Чому? Для мене також було відкритим питанням. Наступного дня, коли я проходила повз центральний столик Блер, Шарлотта запросила мене приєднатися до них і з тих пір Мія з "новенької" перейшла у вищу лігу популярності – "еліту", оточена балаканиною, сміхом та піраньями шкільного життя.

Будні швидко захопили мене розкладом. З 8:40 до 16:00 наше життя підпорядковане режиму. Все що в цей час відбувається під контролем. Але потім трапляється випадкова зустріч і ти розумієш що контроль це ілюзія, можливий лише хаос. Хаос, ось що відбувається сьогодні у закритій ложі Великого Дому. А день розпочався за розкладом.

Перші прояви хаосу з’явились на великій перерві, коли якийсь хлопець врізався в мене на всій швидкості поспішаючого у справах студента і зник за мить у натовпі. А я залишились з розкиданими на всі боки речами і забитим плечем. Проте на цьому хаос не зупинився, заговоривши голосом Натанієля:

- Привіт Мія, не проти якщо я тобі допоможу?

- О, Натанієль. – відповіла вона підводячи свої великі очі на красунчика Ната. Ем, звичайно ні. Це було б чудово. Дякую.

- Без проблем. Схоже твоє плече постраждало в бійці більше за сумку? Сильно болить? – продовжив хлопець збираючи речі.

- Яка бійка? – всміхнулась Мія, - просто ще один навіжений день у холі Академії. Тут всі несуться зі швидкістю лісової пожежі. Я лише трохи забила руку. Нічого серйозного.

- О так, я знаю майже все про божевільства Мун. Іноді здається, що це місце - один великий цирк.

- А ми всі тут актори, чи не так? – підхопила Мія вже щиро посміхаючись до Натанієля.

- Щось подібне. Але хей, принаймні ми робимо це добре.

- І не кажи. Але дякую, що допоміг зібрати мені речі. Ти не зобов’язаний був цього робити.

- Як я міг залишити даму у біді? – награно обурився хлопець, - Плюс, це дало нам можливість поговорити. То як тобі, Академія Мун? Я бачив ти вже встигла завести нових друзів?

- Це… Тут все інше… Я просто намагаюсь бути собою в цьому божевіллі. А ти? Можеш дати пару порад, як в цим впоратись?

- Приблизно те, що і всі роблять. Насолоджуватися студентським життям, спілкуватися, розважатися, закохуватись. Наша сьогоднішня зустріч, повинен сказати, стала приємним відпочинком від звичайної драми.

- О, тоді я рада, що змогла трохи тебе розважити. Але серйозно, ще раз дякую, що допоміг мені. Ти мій рятівник. – грайливо промовила Мія.

- Завжди будь-ласка, Міа. Тільки давай без звички врізатися в людей у коридорі, гаразд?

- Я докладу всіх зусиль. Але без обіцянок. Здається, хаос супроводжує мене, куди б я не пішла сьогодні.

- О, в такому випадку, я стежу за всіма літаючими підручниками. – сміючись додав Натанієль. Не хотів би, щоб у тебе було багато проблем.

- Ти надто добрий, Натаніель. Але, яка це вища школа без кількох незначних проблем, чи не так?

- Не можу не погодитися. Отже, завтра в той самий час для ще одного зіткнення в коридорі? – підморгнув Нат, зашарілій Мії.

- Ти в грі. Але давайте наступного разу спробуємо зменшити хаос.

- Не хотів би розчаровувати. До зустрічі, Міа. – попрощався хлопець, залишаючи Мію перед дверима у кафетерій.  А за центральним столиком вже смакували найновішу сенсацію. Помічено: Емілія Харт і Наталієль Холл - злітають підручники і спалахують іскри. Це новий початок безнадійного кохання?

Коли Мія присіла на свої місце за столиком розмова вийшла за рамки звичайних балачок, як от Академія, домашка, яка божевільна їжа в їдальні.

- Емі, пташки нащебетали, що тебе проводжав Нат до кафетерію? Ти в останній час така тиха, є причини для хвилювання? – почала Блер, трохи вигнувши брів у скептичному виразі.

- Схоже про нас вже пліткує вся Академія? – відповіла питанням на питання Мія, - Попереджаючи наступний допит, поясню: ми з Натанієлем лише просто говорили.  Це була лише одна з тих випадкових зустрічей у коридорі. Ви знаєте, як це відбувається. Підручники розлітаються, незграбні «дякую – будь-ласка»... ціла трагедія. Але нічого екстраординарного.

- Ти в цьому впевнена? Іскри так і літали, а ж до нашого столику. – ліниво розтягуючи слова продовжила Блер, пильно стежачи за найменшою реакцією Мії.

- О, будь ласка. Ви ж знаєте, наскільки перебільшеними можуть бути ці шкільні чутки. Ми з Натаніелем просто знайомі, може приятелі. Ні більше, ні менше.

- Чого ж тоді твої книжки опинились в його надійних руках?  А, Емі? – вступила у розмову Шарлотта, перебираючи зошити з купи книжок Мії, - раптова тяга повторити програму першого курсу?

-  Елементарна ввічливість, Лотті. – люди так іноді роблять коли іншим потрібна допомога. Я забила плече, і Нат мені доніс книжки, бо рука ще ние. Мабуть буде добрий синець.  

- Справедливо, - кивнула Блер, - Але якщо говорити про друзів чи спілкувалися ви з Елісон останнім часом? Під час обіду вона здавалася трохи... віддаленою.