Пісочниця

Повернувшись до кімнати з підручниками, взятими з бібліотеки, Мія ледве встигла видихнути. Балансуючи важкою купою книг у руках, вона відчинила двері ногою і пірнула всередину навіть не дивлячись що там попереду.

"Привіт, новенька сусідко!" – веселим голосом заявило руде дівча з іскрометною посмішкою на обличчі.

"Привіт," – відповіла Мія, кидаючи погляд поверх підручників,  "Я Мія, приємно познайомитися."

Дівчина підскочила зі свого місця, протягуючи руку в привітанні. "Мене звуть Елісон, Елісон Міллер, але всі називають мене просто Елі. Ласкаво просимо до гуртожитку!». І схаменувшись що тиснути руку Мія точно поки не має можливості, швидко протараторила: «Пробач, потрібна допомога з цими книжками?" – вже забираючи верхні з них.

Разом розставляючи їх на полиці, Мія змогла нарешті роздивитись свою нову сусідку. Це була маленька, навіть мініатюрна дівчина з дуже живим і виразним обличчям. Її волосся яскравого рудого відтінку, хвилями спадало на плечі, наче полум’я, що танцювало. Яскраві, смарагдово-зелені очі так і іскрили від цікавості, а весела усмішка на устах, вибивала подих в найнепробивніших песимістів.  Здавалося, ця дівчина втілювала безмежну енергію та оптимізм, завжди готова поділитися своїм заразливим ентузіазмом з іншими.  Нетямки як, але вже через пару хвилин Мія також посміхалась на всі 32, слухаючи веселий екскурс в життя Академії МУН.

«Слухай, у священних залах нашої  пісочниці – з максимально серозним обличчям заявила ця міс Конгеніальність, керує доволі проста соціальна ієрархія: перед деканатом ми всі рівні і як янголята невинні. Проте, в цю рівність можна внести додаткові змінні» - підморгнула Елі, таємничо посміхаючись. «Додаткові бали за соціальну роботу в клубах дають додаткові переваги» - майже менторськи процитувала устав Академії Елісон, додаткові бали успішності у табель, особливі рекомендації, +1 вільний день у місті на місяць – чи не достойна мотивація? Однак, понизивши голос продовжила Елі «Клуби, чи як прийнято у нас «Ложа» це також доступ до ексклюзивних магічних новинок недоступних решті, запрошення на закриті вечірки, які керівництво воліє ігнорувати, і звичайно підтримка - в яку б халепу ти не вскочила, Ложа своїх не видає».

«Лож у нас насправді всього три: Великий Дім, Павутина, та збірна МІ (Магічних Ігор), в яку входять найкращі бойові маги. Купа м’язів, харизма, популярність – це все про них. МІ це сила з якою потрібно рахуватися. Доречі кубок Переможців ось як 5 років стоїть в головному холі і радує декана Холдерсона. Великий Дім – це наші найкращі організатори вечірок» – мрійливо протягнула Елі. «Так звичайно, офіційно, вони влаштовують лише День Академії, вітання першокурсників і свято Знань. Але потайки обраним приходять запрошення на закриті вечірки.. Члени Великого Дому мають доступ до найбільш ексклюзивних подій Академії, тому бажаючих попасти у Дім завжди багато. Але найвпливовіша -  це Павутина – газета, що виходить кожні 2 тижня і цього дня завмирає вся Академія. Опинитися на її шпальтах – значить прокинутись знаменитим, хоча б і до випуску наступного номеру, але яка це буде слава добра чи не дуже не знає ніхто» – якось по-змовницьки продовжила Елі. Як і ніхто не знає хто її автори, але отримати їх запрошення, клаптик паперу з маленьким павучком на звороті, потайки мріють усі.

— Отже, Мія, а яка твоя історія? Ти тут з’явилась так раптово?

Моя казка була історією Попелюшки але із сумнівним кінцем. Із найпопулярнішої дівчини в школі – у вигнанницю в мить ока, чим не казка? Ні, я аж ніяк не була готова до цього. Як не була готова засяяти.

Нас було троє: Мія, Рія та Лілі. Найпопулярніші дівчата, беззаперечні королеви школи. Завжди разом, поєднанні примхами перших дитячих ігор та бурхливими підводними водами середньої школи. Моя опора та підтримка. Але все змінилося коли почався перший рік старшої школи і в наше дівоче царство увірвався Ерік. Ерік був втіленням чарівності та харизми, капітаном команди Магічних ігор, і першим хлопцем моєї найкращої подруги Рії. Не сказати що їх кохання виявилось легким. Король і його принцеса сварились частіше зміни місяця у небі. Але в цьому була вся Рі, амбітна, яскрава та імпульсивна. Ерік також не міг не подобатись. Ідеальна пара нашого маленького шкільного всесвіту. А я забороняла собі думати про нього. Але навіть проти волі, почуття виявились сильнішими, моя сила прокинулась і я засяяла поруч з Еріком і Ерік також засяяв, але для кого Рії чи мене? З того дня все змінилося. Я була певна що ніхто цього не побачив, ну на 10 кроків від нас точно нікого не було.  Вірила, я зумію приховати ці почуття. Однак, наступного дня вся школа гуділа мов вулик, що я відьма яка краде кохання. Була і більш повсякденна версія, Мія не більше ніж бездушний маніпулятор.

Раз прокинувшись, сили вже не вимкнеш назад. З моїм наближенням дівчата і хлопці спалахували і гасли немов новорічні вогники. І всі розуміли чому… Але оголенні почуття і симпатії виявились незручними і навіть небезпечними. Коли в коханих очах навпроти не має того ж світла, яким сяєш ти виникають питання – «Чому?». Вони не хотіли визнавати факт, що їх почуття не такі вже і щирі, як хотілось би показати. А в центрі цього кошмару стояла нова королева рою - Рія, моя колишня найкраща подруга. Вони відмовились від мене, мої найближчі друзі. І навіть Ерік, розгублено тримався на відстані. Відстані 10 кроків. Так утворилась моя бульбашка. Історія швидко просочилась у світ, бо навіть для магічного світу, почуття завжди таємниця. Родина наполягла, і мене таки перевели посеред року в іншу школу Академію МУН, без питань і без пояснень.

Минуле швидко промайнуло перед очима, але посміхнувшись, я лише промовила: