Усвідомлення

«Крізь завісу диму бачу, що багато солдатів лежать мертві, їх більшість. Інші ж стогнуть і не можуть піднятися. Спираючись на палицю, я бреду в лазарет. На моїй хустці кров від жахливої блювоти. Я бачу пожовклу траву і сотні дохлих горобців, що впали на дорогу ». 
Фронтова нотатка М. Зощенка 


Обмеження людини часовим рамками, для того, щоб вижити. Лише він відчув свій поклик до боротьби, заради життя людського. Всесвітній баланс зникає, полишаючи за собою пустку. Вони не знали, що на них чекає, поки не відчули, це на власній шкірі. 

«Останній горобець залишив свій причал, свіже повітря покинуло нас ще зранку, а ми залишаємось, аби вберегти наше майбутнє. Буде мати цей світ могутній розвиток, після цього? Чи всі і далі залишаться у стані прострації? Лише Невідомому відомо, що буде далі...» Вільям Коулман  Англійська армія. Початок усвідомлення. 

12 липня 1917р. м. Іпр, Бельгія 
21:45 
Німецька армія, 12 загін 
Голос у динаміку рвучко оголосив повідомлення, наче вирок смертника. Кожен очікував, кожен боявся, це почути, але все-таки це сталося. Лабораторія завершила свої експерименти, наслідки яких непоправні для всіх. 
- На базу прибули 120 батарей, забезпечених газовими балонами. Виконання операції о 23:50. 
Ці слова кинули в жар тіла солдатів, які усвідомили почуте.  
-Я не впевнений, що це дійсно допоможе. А навпаки, здійснить ажіотаж у суспільстві. Це може загострити ситуацію. Ви думали про людей, це жорстоко, краще вбити з автомата, а не так.. 

Висловив власне судження молодий солдат Фрідель Вольф, котрий негативно ставився до цієї ідеї, і навіть цього не приховував. Юнака сповна переповняв гуманістичний настрій, який паралельно вів боротьбу з палким патріотизмом. 
Абсолютним антиподом для Фріделя виявився його союзник, який загорівся виконанням наказу, результативність якого нікому невідома.  

- Ти не розумієш, даний винахід дасть нам шанс прорватися вперед, зменшить кількість противників, а як ні, то точно послабить їхні фізичні можливості, а ми просто завершимо. Ми вийдемо з цього багна переможцями, по-іншому ніяк. 
Полум'я в очах солдата, змушувало вірити у краще. Цей військовий відрізнявся від інших, завжди надаючи віру та силу для боротьби, але було те, що і лякало: він ніколи не погоджувався з поразкою, у будь-якому випадку доводив свою правоту. Ім'я свого не називав, «Діло принципу»: казав він, «Колись все самі дізнаєтеся». Відкликався на «Грозний» або «Сталевий», все відповідно його зовнішнішності: орлиний погляд, добре виражені скули, темні, наче безодня, очі. Ним захоплювалися. Водночас, шкодували, через емоційну бідність. Це була людина, яка надихала і давала надію, наче потопаючому повітря. Його надзвичайно цінували, завдяки стратегічним здібностям, які зазвичай отримували вдалий результат.  
- Ця ніч – вирішальна. 
Зірвалося з вуст Грозного, але впевненість не зникла.  
Солдати розпочали ознайомлення зі системою роботи балонів, розподіляли захисний одяг. 
А він все дивився в далину скаліченого фронту, переконаний у силах союзників.  

«Цей світ занадто жалюгідний для нашої нації, ми здатні змінити його. Варто лише повірити.»